Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг
Чекай біля перелазу в кінці дороги, що веде з Гоґсміда (трохи далі від «Дервіш і Бенкс») о другій годині дня в суботу. Принеси якомога більше їжі.
- Невже він повернувся до Гоґсміда? - недовірливо спитав Рон.
- Схоже на те, - знизала плечима Герміона
- Не можу в це повірити, - з напруженістю в голосі промовив Гаррі. - А якщо його зловлять...
- Вже ж ловили... - пхекнув Рон. - До того ж, там уже не товчуться дементори.
Гаррі замислено склав листа. Якщо бути щирим, то він дуже хотів би побачитися з Сіріусом. Тому на останні уроки п'ятниці - дві «настійки» - пішов з багато кращим настроєм, ніж завжди.
Мелфой, Креб, Ґойл та компанія слизеринських дівчат на чолі з Пенсі Паркінсон стояли біля дверей класу. Усі вони щось розглядали й хихотіли. Кирпата, схожа на мопса Пенсі збуджено виглядала з-за широкої Ґойлової спини, дивлячись, як підходять Гаррі, Рон та Герміона.
- Ось вони, ось вони! - захихотіла вона, і зграйка слизеринців розступилася. Гаррі помітив, що Пенсі тримає в руках журнал «Відьомський тижневик». На обкладинці красувалася рухома фотографія кучерявої відьми, що всміхалася на всі свої зуби і вказувала чарівною паличкою на великий бісквіт.
- Агов, Ґрейнджер, тебе тут може дещо зацікавити! - голосно сказала Пенсі, кинувши Герміоні журнал. Та спіймала його, страшенно здивована. Тієї миті відчинилися двері в підвал і Снейп подав знак заходити.
Герміона, Гаррі й Рон, як завжди, попрямували до своєї парти в кінці класу. Варто було Снейпові обернутися до них спиною, щоб написати на дошці складники сьогоднішньої настійки, як Герміона під партою почала швидко гортати журнал. Те, що вона шукала, виявилося якраз посередині, на розвороті. Гаррі з Роном нахилилися ближче. Стаття, що починалася з кольорового знімка Гаррі, називалася:
ТАЄМНИЦЯ ДУШЕВНОГО БОЛЮ ГАРРІ ПОТТЕРА
Можливо, він не схожий на інших. Та все ж, як і кожен його ровесник, він переживає звичайні страждання юності, пише Ріта Скітер. Позбавлений тепла й любові після трагічної загибелі батьків, чотирнадцятирічний Гаррі Поттер нарешті знайшов, як він сподівався, свою втіху в коханій приятельці з Гоґвортсу, дочці маґлів, Герміоні Ґрейнджер. І чи знав сердешний хлопчина, чиє життя й так позначене тяжкими втратами, що невдовзі він страждатиме від нового емоційного удару?..
Проста, однак амбітна, дівчина, міс Ґрейнджер, вочевидь, має слабкість до відомих чарівників, і самого Гаррі Поттера їй замало. Відколи до Гоґвортсу прибув Віктор Крум, болгарський ловець та герой останнього Кубка світу з квідичу, міс Ґрейнджер не перестає гратися з почуттями обох хлопців. Крум, без пам'яті закоханий у хитру й безсовісну міс Ґрейнджер, уже запросив її на літні канікули до Болгарії і наполягає, що він «ніколи не почував такого до жодної дівчини».
Однак цілком можливо, що міс Ґрейнджер заволоділа симпатіями бідолашних хлопців аж ніяк не за допомогою свого сумнівного природного чару.
«Вона просто потворна, - розповідає гарненька й жвава учениця четвертого класу Пенсі Паркінсон, - але досить здібна, тож їй нічого не вартувало б зварити любовне зілля. Думаю, саме так їй і вдається привертати до себе увагу».
Звісно, любовне зілля у Гоґвортсі заборонене, тож Албус Дамблдор, без жодних сумнівів, захоче провести розслідування. А поки що доброзичливці Гаррі Поттера сподіваються, що наступного разу він віддасть своє серце достойнішій претендентці.
- Я ж тобі казав! - засичав Рон на Герміону, поки вона дочитувала статтю. - Я ж попереджав: не дратуй Ріту Скітер! Вона з тебе зробила якусь вертихвістку... потіпаху!
Герміона пирснула зі сміху.
- Потіпаху? - перепитала вона, хихочучи.
- Моя мама так каже, - пробурмотів Рон, і вуха його знову почервоніли.
- Якщо це найкраще, на що здатна Ріта, то вона втрачає навички, - не перестаючи сміятися, сказала Герміона й кинула журнал на порожній стілець позад себе. - Суцільна маячня.
Вона глянула на слизеринців. Ті уважно дивилися на них, щоб побачити, чи засмутила їх стаття. Герміона насмішкувато помахала їм рукою і разом з Гаррі та Роном почала розпаковувати складники, необхідні для настійки «гострий розум».
- Є одна цікава деталь, - озвалася Герміона хвилин за десять. Товкачик у її руці завис над ступкою, повною жуків-скарабеїв. - Як Скітерка довідалася?..
- Про що довідалася? - швидко спитав Рон. - Невже ти справді варила любовне зілля?
- Не будь ідіотом, - огризнулася Герміона, не перестаючи товкти жуків. - Просто... як вона дізналася, що Віктор запрошував мене на літо до себе в гості?
Сказавши це, Герміона густо почервоніла й спробувала уникнути Ронового погляду.
- Що?! - Ронів товкачик з грюкотом упав на підлогу.
- Він запросив мене відразу після того, як витяг з води, - проказала Герміона. - Тільки-но позбувся акулячої голови. Мадам Помфрі дала нам ковдри, а тоді він відвів мене вбік від суддів, щоб вони не чули, і сказав, якщо я не планую на літо нічого особливого, то чи не хотіла б...
- І що ти відповіла? - спитав Рон. Товкачик він тримав далеченько від ступки й розтирав ним стіл, оскільки не зводив очей з Герміони.
- І він сказав, що ніколи не почував такого до жодної дівчини, - промовила Герміона, почервонівши так, що Гаррі аж мовби стало тепліше від жару, що пашів на її обличчі, - але хіба це могла почути Ріта Скітер? Її ж там не було... чи була? Може, вона має плаща-невидимку й прокралася на територію школи, щоб подивитися на друге завдання...
- А що ти відповіла? - повторив Рон, так сильно стукаючи своїм товкачиком по столі, аж там залишалися сліди.
- Я не могла відповісти, бо була зайнята. Дивилася, чи з тобою і з Гаррі все гаразд...
- Міс Ґрейнджер, хоч ваше особисте життя, безперечно, просто захоплююче, - почувся позад них крижаний голос, - та я мушу вас попросити не обговорювати його на уроці. Десять балів з Ґрифіндору.
Поки вони розмовляли, Снейп нечутно підійшов до їхнього стола. Увесь клас озирався на них. Мелфой скористався нагодою, щоб показати Гаррі значок «Поттер-смердоттер».
- О, то ви ще й журнали під партою читаєте? - додав Снейп, хапаючи «Відьомський тижневик». - Ще десять балів з Ґрифіндору... О, авжеж...
