Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг
Та Гаррі не слухав. Він знову думав про пісню русалок та водяників. «Ми в тебе заберемо найцінніше». Це звучало так, наче вони збиралися щось у нього вкрасти, щось таке, що він захотів би повернути. Що ж вони збиралися забрати?
- ...і тоді вона пішла в Міністерство магії, щоб я перестала її переслідувати, тому я мусила повернутися сюди й жити у своєму туалеті.
- Як добре, - неуважно відгукнувся Гаррі. - Тепер я просунувся набагато далі, ніж був... Заплющ очі, я виходжу.
Він підняв яйце з дна ванни, виліз, витерся й знову одягнув піжаму та халат.
- А ти мене провідуватимеш у моєму туалеті? - сумовито запитала Плаксива Мірта, коли Гаррі підняв з підлоги плащ-невидимку.
- Ну.. Намагатимусь... - промовив Гаррі, хоч подумав, що зайшов би в Міртин туалет тільки тоді, якщо всі інші позакривають. - Па-па, Мірто... Дякую за допомогу.
- Бувай, - похмуро сказала вона і, щойно Гаррі накинув плащ-невидимку, пірнула назад у кран.
Знов опинившись у темному коридорі, Гаррі розгорнув Карту мародера, щоб перевірити, чи навколо все спокійно. Так, цятки, що належали Філчеві та Місіс Норіс, були в своєму кабінеті... Більше ніщо ніде не рухалося, окрім Півза, що стрибав у кімнаті трофеїв поверхом нижче... Гаррі ступив перший крок у напрямку до ґрифіндорської вежі, коли раптом щось на карті привернуло його увагу... То було щось дуже дивне.
Виявилось, що рухається не лише Півз. Самотня цятка металася по кімнаті в нижньому кутку ліворуч - у Снейповім кабінеті. Але під нею не писалося «Северус Снейп»... Напис свідчив, що кімнатою ходив Бартеміус Кравч.
Гаррі мовчки дивився на цятку. Містер Кравч такий хворий, що не ходив на роботу і не міг побувати на Різдвяному балу, - то що ж він робить, прослизнувши у Гоґвортс о першій годині ночі? Гаррі уважно стежив, як цятка рухалася туди й сюди, час від часу зупиняючись.
Гаррі завагався, напружено міркуючи... І врешті допитливість взяла гору. Він розвернувся й покрокував у протилежний бік, до найближчих сходів. Він хотів з'ясувати, що затіває Кравч.
Якомога тихіше Гаррі зійшов по сходах, хоч обличчя на деяких портретах усе одно зацікавлено озиралися на скрип дошки в підлозі чи на шелестіння піжами. Він прокрався до середини коридору, відхилив на стіні гобелен, за яким починалися вузькі сходи донизу - таким чином він міг скоротити шлях на два поверхи. Гаррі продовжував дивитися на карту, дивуючись... надто це не схоже на правильного, законослухняного містера Кравча - пізньої ночі никати чужим кабінетом...
І тут, просто посеред сходів, зосередившись лише на дивній поведінці містера Кравча і більше ні про що не думаючи, Гаррі раптом відчув, що його нога провалилася крізь поламану магічну сходинку - ту, що її завжди забував перестрибувати Невіл. Гаррі незграбно засмикався, і золоте яйце, все ще мокре після ванни, вислизнуло у нього з руки. Він нахилився, намагаючись його впіймати, та було пізно: яйце покотилося довжелезними сходами, гупаючи на кожній сходинці голосно, як барабан. Плащ-невидимка сповз, але Гаррі його підхопив, а Карта мародера вилетіла з рук і впала на шість сходинок нижче від Гаррі, який, застрягши по коліно в дірці, не міг до неї дотягтися.
Золоте яйце прокотилося крізь гобелен внизу, стукнувшись, розкрилося й почало верещати на цілий коридор. Гаррі витяг чарівну паличку і з усієї сили намагався доторкнутися до Карти мародера, щоб стерти зображення, але не міг дотягтися...
Накинувши плаща, Гаррі випростався, уважно прислухаючись. Його очі примружилися зі страху... і майже відразу...
- ПІВЗ!
Це був ні на що інше не схожий мисливський крик сторожа Філча. Гаррі чув його квапливі кроки, що човгали дедалі ближче. Його задиханий голос аж дзвенів зі злості.
- Що за галас? Ти хочеш розбудити увесь замок? Півзе, я тобі зараз... Півзе, ох, я тобі зараз!.. А це що таке?
Філчеві крики стихли. Почувся брязкіт металу об метал і виття припинилося - отже, Філч яйце підняв і закрив. Гаррі стояв непорушно, прислухаючись. Його нога була міцно затиснена в магічній сходинці. Зараз Філч відхилить гобелен, сподіваючись побачити Півза... і не побачить... Але якщо він підніметься сходами, то знайде Карту мародера і, незважаючи на плащ-невидимку, помітить на карті цятку з написом «Гаррі Поттер» - саме там, де той стоїть.
- Яйце? - тихо промовив Філч біля підніжжя сходів. - Моя кицюню! - вочевидь, Місіс Норіс була з ним. - Це ж підказка до Турніру! Це належить шкільному чемпіонові!
Гаррі стало погано. Серце шалено гупало.
- ПІВЗЕ! - весело заревів Філч. - Ти це вкрав!
Він різко відхилив гобелен і Гаррі побачив його жахливе мішкувате лице з виряченими, майже безбарвними очима, що вдивлялися в темряву сходів, де, як він думав, нікого не було.
- Ховаєшся? - м'яко сказав він. - Я вже йду, Півзе! По тебе йду! Ти вкрав підказку до Турніру! Дамблдор тебе за це вижене! Ти - бридкий злодюга!
Філч ступив на сходи. Його кістлява, брудної масті кішка йшла за ним по п'ятах. Банькаті очі Місіс Норіс, такі схожі на очі її хазяїна, дивилися просто на Гаррі. Йому вже колись доводилося переживати, чи плащ-невидимка діє на котів... Сповнений найгірших передчуттів, Гаррі дивився, як Філч, вбраний у старий фланелевий халат, підходить дедалі ближче. Гаррі у відчаї спробував витягти ногу, але вона вгрузла ще на кілька сантиметрів глибше. Залишалися лічені секунди. Філч або помітить карту, або наштовхнеться на Гаррі...
- Філч? Що там таке?
Філч зупинився трохи нижче від Гаррі й обернувся. Біля підніжжя сходів стояла особа, котра могла тільки погіршити ситуацію - Снейп. Він мав на собі довгу сіру нічну сорочку і був дуже злий.
- Це Півз, пане професоре, - злісно прошепотів Філч. - Він скинув зі сходів оце яйце.
Снейп швидко піднявся сходами до Філча. Гаррі зціпив зуби, переконаний, що гупання серця от-от його видасть...
- Півз? - вкрадливим голосом перепитав Снейп. - Але ж Півз не міг потрапити в мій кабінет...
- Це яйце було у вашому кабінеті, пане професоре?
- Авжеж, ні, - різко сказав Снейп. - Я почув грюкіт і виття...
- Так, пане професоре, то вило яйце...
- Я йшов, щоб з'ясувати...
- Його кинув Півз, пане професоре...
- ...і коли я проходив повз свій кабінет, то побачив, що там горять смолоскипи, а дверцята шафки прочинені! Хтось у ній порпався!
- Але ж Півз не міг...
