Маленький півник і золота монета - персидська казка

Жила-поживала бідна жінка. Нічого вона не мала, крім маленького півника, якого дуже любила. Одного разу, прогулюючись подвір’ям, пернатий знайшов золоту монетку. Цього часу повз їхній будинок проїжджав турецький імператор. Побачив володар золоту монетку, зупинився та наказує:

– Ей, маленький півнику, віддай-но свою знахідку!

– Нізащо, – відмовив золотоперий. – Моїй господині вона дуже потрібна. Хазяйка купить на базарі смачних зерняток.

Але імператор наказав своїм слугам відібрати монетку та покласти до скарбниці.

Півник дуже розгнівався, здійнявся та полетів над полями й річками. Дістався аж самого палацу. Вмостившись на високій вежі, птах закричав:

– Ку-ку-рі-ку! Імператоре, віддай мою золоту монетку!

Почувши голос пишнохвостого, володар гримнув:

– Зловіть цього нахабу та киньте в колодязь!

Слуги швидко виконали наказ.

Сидить півник у темряві та примовляє:

– Дзьобику, дзьобику, скуштуй водички! – і випив усю до дна. Вилетів із колодязя, дістався палацу правителя та знову закричав:

– Ку-ку-рі-ку! Імператоре, віддай мою золоту монетку!

Іще більше розгнівався правитель і наказав кинути півника в багаття.

Сидить золотоперий у вогні та примовляє:

– Дзьобику, дзьобику, лий водичку! – та й загасив усе полум’я.

Злетів – і чимдуж до імператорського палацу. Вмостився на підвіконні та виспівує:

– Ку-ку-рі-ку! Імператоре, віддай мою золоту монетку!

Крикнув володар своїм слугам:

– Схопіть бешкетника та киньте у вулик. Нехай бджоли покусають його.

Зловили півника та й зачинили серед комах.

А пишнохвостий сидить там і примовляє:

– Дзьобику, дзьобику, хапай бджілок! – і проковтнув усіх.

Здійнявся півник на вежу та закричав іще голосніше:

– Ку-ку-рі-ку! Імператоре, віддай мою золоту монетку!

Повелитель розгубився й не знає, що робити.

– Притягніть горластого до мене! – наказав слугам.

Наймити схопили птаха та принесли в покої володаря.

Півник як закричить:

– Дзьобику, дзьобику, випускай бджілок! Жальте імператора!

І комахи величезний роєм накинулися на чоловіка.

– Ой, ой, допоможіть! – заволав правитель. – Я більше не буду жадібним! Несіть півника у скарбницю, хай забирає свою монетку.

Слуги провели пишнохвостого до кімнати з дорогоцінностями. Птах спритно скочив на купу золота та наказав:

– Дзьобику, дзьобику, ковтай скарби! – й усі монети потрапили до черева півника.

Здійнявся птах і полетів до своєї хазяйки. Дістався рідного подвір’я та кричить:

– Ку-ку-рі-ку! Господине мила, я золоті монетки приніс!

Зраділа бідна жінка. Взяла хазяйка гроші, купила на базарі півнику цілий мішок солодких зерняток, і відтоді зажили вони весело та щасливо.