Зайчик і глечик молока - українські народні

Були собі дід і баба. Пішли вони в поле жати. І взяли із собою глечик молока.

Прийшли в поле, баба й каже: – Де б це глечика поставити? – Постав, стара, під кущем. Баба послухала діда і поставила під кущем. От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. Аж біжить зайчик. Побачив глечика, випив з нього молоко, а голови назад не витягне. Ходить, крутить головою, приказує: – Ну, глечику, пожартував – і годі. Випусти мою голівоньку! А глечик не відпускає, хоч ти що роби. – Підожди ж, клятий глечику! – каже зайчик. – Ось я тебе втоплю. Побіг він до річки. Опустив голову у воду. Наповнився глечик, і зайчик винув свою голівоньку. Зрадів сіренький та пострибав собі до лісу.