Лисиця і кіт - українські народні

Якось у лісі зустрілися лисиця з котом. Кіт уклонився їй низенько й мовив:

– Добридень, лисичко-сестричко. Як ся маєш у тяжкі часи?

Лисиця подивилася на котика згорда й не знала чи варто йому відповідати. Вона крикнула:

– Як ти смієш, дурню, про таке мене питати?! Котюга нещасний! Ти вчений хоч трохи?

– Та вчений, лисичко...

– Хто тебе вчив?

– А біда, лисичко.

– Що вмієш робити?

– Ну, скочити на дерево і врятуватися від псів, коли вони женуться за мною.

– Все то є дурниці... Я, ось, добре вивчена. А окрім цього, маю мішок хитрощів. У тебе їх немає і ніколи не буде. Ходи зі мною й дечого навчишся...

Раптом показався мисливець із псами.

Кіт скочив до дерева, видряпався по стовбуру і сховався між гіллям. Лисичка-сестричка попала псам у зуби. Кіт гукнув із дерева:

– Пані лисице, розв’яжіть мішок із хитрощами!

Лисичка не озвалася, бо вже не було як: язик задубів, очі посоловіли.