Нездоланний - Лі Чайлд

– Що ви маєте на увазі?

– Наприклад, ви ніколи не чули про Материн Спочинок.

– Ні, не чула.

– Він казав коли-небудь щось про двісті смертей?

Емілі перепитала:

– Двісті чого?

Її матір сказала:

– Ні.

Ричер продовжив:

– Із Ківером він розмовляв про обидві ці речі. І Ківер поїхав до Материного Спочинку. Тож усе це мало якесь значення. І все ж він нічого про це вам не розповів.

– Що там відбувається?

– Ми не знаємо.

– Пітер – мій старший брат, а я його менша сестра. Він ніколи цього не забуває. І мені також не дозволяє про це забувати. Звісно, не в поганому значенні. У хорошому. Він міг щось від мене приховати з єдиної причини: якщо хотів позбавити мене неприємних новин.

Ніхто нічого не сказав. Ченґ підвелася з дивана. Вона сказала: «Мені потрібно до вбиральні», Емілі вказала їй напрямок, і вона пішла за вказаним їй шляхом.

Ричер запитав:

– У вас є якісь плани на вечір?

Сестра Мак-Кенна відповіла:

– Я ще про це не думала.

– Ми могли б кудись піти.

– Хто?

– Ми всі разом.

– Куди?

– Куди забажаєте. Просто зараз. Я пригощаю. Дозвольте мені запросити вас усіх на вечерю.

– Чому?

– Схоже на те, що у вас сьогодні видався важкий день.

Ченґ з’явилася біля входу у вітальню. Вона перехопила погляд Ричера і сказала йому:

– Чоловіча вбиральня там, якщо тобі туди потрібно.

Він відповів:

– Гаразд.

– Я можу тебе провести, якщо хочеш.

– Я певен, що сам зможу її знайти, коли мені це знадобиться.

Емілі сказала:

– Вона хоче поговорити з вами наодинці.

Тож Ричер встав і приєднався до Ченґ у зовнішньому коридорі. Вона тихо запитала:

– Думаєш, дружки Хеккета тут з’являться?

– Нам варто було поводитися більш обережно з телефоном. У них по всій країні може бути необхідне устаткування. Якщо це так, ми щойно видали їм його сестру. Ми вже дали Вествуду точне посилання на джерело. Тож ми не можемо покинути їх самих. Не тут. Не зараз. Або ми їх кудись витягуємо з дому, або будемо панькатися з ними до ранку. Щільний персональний захист. Широкий спектр послуг.

– Я б краще їх кудись витягла з будинку.

– Я вже запросив їх на вечерю.

– Від того типа на воротах жодної користі.

– В який бік спальня?

– Вона в іншому крилі. Потрібно знову йти через вітальню.

– Спробуй-но ти їх запросити на вечерю. Можливо, з моїх уст запрошення прозвучало дивно.

– Воно прозвучить дивним від нас обох. Ми для них незнайомці. Вони зараз зайняті скрупульозним зворотнім відліком до початку весілля. Двоє незнайомців, які раптом вирішили запросити їх на відерце курячих крилець, просто зірвуть їм дах.

– Я сказав, що ми можемо піти в будь-яке місце. Це не мусить бути KFC[18].

– Яка різниця? Немає ніякого значення, куди саме ми підемо.

Вони почули, як по під’їзду до будинку рухається авто. Стукіт металу від прочиняння та зачиняння дверцят. Кроки на вимощеному в ряд камінні.

Сучасний автомобільний дизайн передбачає наявність не більше чотирьох сидінь за звичайними повноцінними широкими дверцятами. Деякі седани можуть уміщувати і п’ять сидінь, а деякі вантажівки – і сім, але жоден крутий хлопець у дитинстві не мріє їздити, сидячи зверху на випуклості біля коробки передач, і тим більше, ніхто не буде мати ефектного вигляду на задньому сидінні міні-фургона. Тож, у найгіршому випадку новоприбулих буде четверо. У найкращому – один. Найімовірніше, їх буде двоє чи троє. Ричер різко повернувся та попрямував назад до вітальні, наперед продумуючи свій шлях, пересуваючись із найбільшою можливою швидкістю та зачіпаючи кутики столів і підлокітники крісел, наче він проходив слалом по гірському схилові на швидкість. Сімейство Лейрів досі сиділо в ряд на дивані в застиглій