Кохання проти субординації - Оксана Мрійченко

Каріна відчула, що червоніє. Вона була вдячна Денису, що він позбавив її від необхідності відповідати на питання. Але чомусь їй було ніяково, хоча вона чула, що Денис не згадав про її пригнічений настрій та історію з морозивом. Схоже, що він теж вважав це надто особистим... Або занадто неважливим... Слухаючи розповідь Дениса, інші співробітники спочатку здивовано дивилися на нього. Потім дівчата стали схвально посміхатися, а хлопці закивали головами. І у Каріни трохи відлягло від серця — значить вони нормально сприйняли цю ситуацію.

— Ну що ж, Каріно. Залишаю вас знайомитися з колективом, а мені пора. Сподіваюся, що вам сподобається працювати в «Цитрусі», а Світлана Єгорівна схвалить вашу кандидатуру. Бажаю успіхів у роботі!

Він повернувся і пішов, залишивши дівчину зі Світланою Єгорівною та іншими співробітниками. Вони вже оточили Каріну, називаючи свої імена. 

Денис йшов по коридору і посміхався. Повернувшись до свого кабінету, він закрив двері та підійшов до вікна. З сьомого поверху відкривався гарний краєвид на міські вулиці. Денис думав про Каріну. Він ніколи не знайомився з дівчатами ось так, як вчора з нею. І тим більше ніколи не приводив на роботу в компанію людину, яку знав лише декілька годин. Але з Каріною він чомусь був абсолютно впевнений у правильності свого рішення. З неї вийде відмінна помічниця! А те, що вона йому подобається... Дурниця це все! Просто симпатична і приємна дівчина, з якою дуже легко спілкуватися, але нічого особливого. Відвернувшись від вікна, Денис сів за свій стіл і відкрив теку з фінансовим звітом. Він продовжував посміхатися.