Хтива мрія. Книга перша - Єва Басіста
- Оце дивлюся та думаю, що у тебе під цим халатиком… Мабуть, гарненька еротична білизна чорного кольору, якою будеш свого Романа радувати? А не хочеш і мені настрій підняти?
Довбень ходячий, який переходить межі!
- Краще йди свої булочки випікай, - звужую очі. - Бо зараз прийде Роман та порадує тебе кулаком, який полетить тобі між очі.
- Ой, ой, ой… Ну чого ти так одразу? Кулаком… А може я хочу до вас третім попроситися. М?
У мене відбирає мову. Його жарти вже зовсім несмішні! Третім він хоче бути! А сходити на три літери не бажає?
Тіпає бажання визвіритися, але, мабуть, це його хитрий задум зіпсувати мені настрій, аби весь вечір бісилася та думала про нього!
- Не візьмемо, - стримано відповідаю. - Нам удвох добре в ліжку та вистачає емоцій. Тому твої послуги нам ніколи не знадобляться. І навіть вдруге не пропонуй.
- Удвох добре… Навіть не сумніваюся. - жбурляє дивний погляд у сторону - на двері, які ведуть до спальні, усміхається та додає. - Та я жартую, Насте! - ляскає легенько мене по плечу. - Я ж люблю загравати, а тим паче до тебе. Розумію, що межу не можна перетинати, бо твій Роман грізний парубок. Либонь, через ревнощі тоді на міст прилетів? Правильно?
- А до кого ревнувати? До Галі? Чи до Віки? - говорю та проймають мене дивні емоції - неспокійні.
- Ну я йду пекти, а тобі гарного вечора, - ігнорує. - А якщо захочеш випічки до кави чи чайку - заходь. І тобі зовсім не треба худнути, бо дівчина без дупи, мов село без церкви.
- Угу, - стискаю губи.
Діма виходить із квартири та йде до своєї, а я швидко зачиняю двері на замок та… Відчуваю, як тривога б'є мені по скронях.
Приміт
Репіжити (1) - бити
