Випадковий наречений - Аніта Русанова

Макс

Вона така гарна як схід сонця. Вона освітлює навколо себе все. Не можу намилуватись своєю дівчинкою. Лежить переді мною, прикрита легким простирадлом. На очі падає волосся, яке я раз за разом піднімаю. Вона так смішно морщить носик коли спить. Очі розслаблені і лиш іноді сіпаються. Якби можна було спостерігав би за цим вічно. Це ще один стимул прокидатись раніше. Прокидатись і просто милуватись моєю дівчинкою. Так не хочеться будити її. Але я обіцяв вечерю. Вже кілька разів поривався скасувати її. Але я маю. Я хочу. Крайнє наше побачення було скасоване через придурка, колишнього Іри. І це побачення має стати особливим. І воно буде таким, я впевнений.

Тихо встав, щоб не розбудити Настю, і підійшов до шафи. Я хочу сам обрати їй наряд для вечері. І хоч я в тому взагалі нічого не тямлю, але хочу спробувати. Сьогодні вона має виглядати особливо гарно. Речей у Насті не так багато, як буває у дівчат. Але весь одяг дуже гарний. В очі одразу впала сукня ніжно-блакитного кольору, схожа на ту, яку Настя одягала на Янин день народження. Але ця сукня з відкритими плечима, мереживним верхом, схожий на корсет. Я хоч і не зовсім розумію, що це, але думаю, що це саме він. Підхоплюю вішак з сукнею і розкладаю її на ліжку. Тепер треба привести себе до ладу. Душ. Треба в душ. 

Хвилювання від майбутнього побачення просочується крізь шкіру. Навіть холодна вода, яку я спеціально накрутив, не дає очікуваного ефекту полегшення. Хвилююсь ніби підліток. Чому? Сам не розумію. Не хочу злякати Настю, своєю рішучістю, наполегливістю. Але в той час, коли вона на мене дивиться, я розумію, що роблю все правильно. Якось Свят мені говорив, що Настя не хоче стосунків, що її сім'я це її робота. Танці. Сцена. Як добре, що тоді я його не послухав. Вирішив зробити по своєму. Лише зараз, я розумію зповна сенс фрази "Краще пошкодувати про зроблене, аніж шкодувати про те, що міг, але не зробив". І ні! Я ні в якому разі не шкодую! Я просто радий, що наважився переступити себе, переступити через Настіні принципи. Я бачу, що вона щаслива. Так само як і я. І буду робити все можливе і неможливе, аби бачити в її очах щастя і захоплення постійно. 

- Що ви там, Макс? Коли нам з Ірою бути? - Прийняв виклик від Свята, щойно вийшов з душу. Вийшов зі спальні в коридор, щоб не розбудити Настю. 

- Настя ще спить. Але десь через годину будемо вже видвигатись. Так що, маєте бути вже за годину. 

- Замучив бідолашну, що аж відсипається? - Реготав Свят.

- Мовчи, Ромео. Чи Іра не може сказати того ж про тебе? - Моя черга пожартувати.

- А це вже не твоя справа. І взагалі, вона дуже задоволена всім, і приходить до тями, після палкої зустрічі..

- Все все. - Перебив його. - Не хочу знати, яка у вас там була палка зустріч. Через годину в ресторані. Подзвони до Сергія і забери їх. На зв'язку. - Кинув на останок і вимкнувся. 

Заглянув в спальню, і зупинився в дверях. Настя вже солодко потягувалась, і пробувала відкривати очі. В два кроки подолав відстань між нами і сів біля неї. 

- Вставай, Настуня. Маємо вже збиратись. - Поцілував оголене плече, яке вмить покрилось мурахами.

- Ще один такий поцілунок, і ми залишимось вдома. - Грайливо повела бровою Настя. Вона ідеал краси. Гарнішої дівчини я в житті не бачив. Поруч з нею забуваєш про все. Можна отак цілими днями сидіти і просто милуватию нею. Милуватись своєю коханою дівчинкою. 

- Значить ніяких поцілунків до побачення. - Скочив на ноги і пройшов до дверей. - До речі, мав нахабність обрати тобі сукню для побачення. Одягни її. Ти бдеш приголомшлива. - Підмигнув і вийшов. 

Попрямував до себе в кімнату. Мій одяг для побачення я приготував заздалегідь, ще зранку вирішив, що маю виглядати як принц. Чорні брюки, біла сорочка з підтягнутими рукавами та чорні начищені туфлі. Волосся спеціально не вкладав, бо знав, що Насті подобається більше безлад на голові, аніж зализана зачіска. За сорок хвилин, я вже зібраний сидів у коридорі чекав Настю. Перевіряв останні приготування до побачення. Писав у наш родинний чат, чи все добре, чи все виходить. Мама ж лише писала, що все під контролем, і я не маю приводів для хвилювання. Як завжди себе накручую. Але я просто хочу аби все було ідеально, і цей вечір Настя запам'ятала на все життя. 

Настя

З кожною секундою закохуюсь в Макса більше і більше. Такий турботливий, уважний, а очі прямо таки світяться. Від одного його погляду всередині розливається тепло, мурахи бігають тілом, навіть не думаючи спинятися, і розгорається дике бажання.. Ніколи не думала, що за такий короткий час зможу розчинитися в людині. В коханій людині. Раніше для мене це було не правильно. Бо як я, така шалена карʼєристка, можу з головою пірнути в стосунки? А виявляється не лише можу, а й хочу. Дуже хочу. І при цьому не виникає ніякого страху, що ці палкі почуття можуть спопелити на раз. Вперше за довгий час я настільки впевнена в собі та в своєму хлопцеві. І з кожним днем я подумки дякую, що в моєму житті зʼявився Макс. Він показав мені який може бути справжнє кохання, показав, що я теж вмію кохати.

Сукня, яку він обрав, дуже сильно мені подобалась, але не було нагоди вдягнути її. Але сьогодні схоже той самий день. Не те щоб я її одягнула спеціально, бо він її обрав. Просто я теж відчуваю, що маю виглядати на мільйон, поруч з таким шикарним чоловіком.

Швидко прийняла душ, зробила легкий макіяж, підвела червоним кольором губи, які під ним ніби збільшились, підкрутила і без того хвилясте волосся. Відображення в дзеркалі мені дуже подобалось. Зараз звідти на мене дивиться не просто красуня, а щаслива дівчина. Очі сяють, на щічках гарний румʼянець, а вуста самі по собі випромінюють посмішку. Безперечно, така Настя мені подобається значно більше.

Вдягнула свою шикарну сукню з корсетним верхом, взула чорні босоніжки на тонкій шпильці, відшукала свою сумочку, в ще нерозібраній валізі, і вийшла з кімнати. Макс вже сидів чекав на мене, щось зосереджено вивчаючи в телефоні. Поки він не помітив моєї появи, я можу нахабно розглянути його. Він виглядав приголомшливо. Ця біла сорочка підкреслювала його мʼязи, чорні брюки разом з сорочкою додавали йому суворості і офіційності, а безлад на голові робив його неймовірно сексуальним та безтурботним хлопчиськом. Від одного його вигляду тілом пронеслась хвиля збудження. Та я мала взяти себе в руки. Макс готувався до цього побачення, не хотілось би все зіпсувати через свій сексуальний голод. Хоча цей голод був не лише в мене. Макс підняв очі, розглядаючи мене, підвівся, і швидким кроком здолав відстань між нами. Притиснув до себе, і поцілував в шию, повільно піднімаючись до вушка.