Пропоную тільки інтим - Белла Сніжна
- Я виграла! - сказала я.
Діти миттю схаменулися.
- Так нечесно!
- А двоє на одну, значить, чесно?
- Вимагаємо реванш! Іди ховайся.
- Друзі! У мене з'явилася чудова ідея! - кажу, дивлячись на Рому що вийшов з кімнати слідом за нами. - Давайте дядько Рома теж зіграє з нами.
Діти подивилися на мовчазного Рому.
Що скажеш на це? Зумієш відмовити дітям?
- Він ніколи з нами раніше не грав. - сказала Яна мені.
- Просто ви його не кликали. - впевнено сказала я. - А дядько Рома не хотів вам нав'язуватися. Ну так що? Беремо його в гру?
Дядя Рома подивився на мене як би запитуючи: "ти що несеш, жінка?"
Діти задумалися, порадилися між собою.
- Добре. - сказала Яна. - Ви ховайтеся, а ми будемо рахувати до десяти.
Бу-га-га! Будеш знати, як підставляти мене. Затримати він мене вирішив. Подивимося, хто тепер виграє!
- Нехай переможе сильніший. - прошепотіла Ромі, при виході з вітальні.
Хотіла піти ховатися. Мене захопив азарт. Але Рома не дав мені втекти, схопив за руку і потягнув за собою.
- Рома, ти що твориш ?! - обурююся, але тихо. - Мені за дітьми доручили дивитися!
- Бачив я, як ти за ними дивилася. Через дивана найкраще видно було?
- Там був мій спостережний пункт! - не розгублююсь. - За цими двома краще милуватися з боку, і дуже здалеку.
- Я помітив. - каже він, запихаючи мене в комору під сходами.
Сам теж зайшов, двері прикрив, мене до стінки тіснить.
- І що це за новини? - запитала, аби не мовчати.
Аж надто інтимна обстановка у нас вийшла.
- Там діти!
- Саме так! Там діти, які нас шукають, а ти кричиш. А я ж ще нічого не зробив. - каже, обіймаючи мене за талію і притягаючи до себе.
З огляду на, що місця тут дійсно дуже мало, то тягнути довго не довелося.
- Рома! - шепочу обурено.
Але чоловік затикає мені рот поцілунком. Я буду поганий нянею, бо про дітей було забуто за хвилину. Всі мої думки займав чоловік навпроти. Гарячий, пристрасний і весь мій!
Прийшла до тями від свого ж стогону, який прозвучав дуже голосно. Я обняла Рому ногами за талію, він запустив руки мені під футболку ... Стоп, на мені немає вже футболки. І ремінь у Роми розстебнутий. Ми застигли, дихаючи один на одного. Тому що здається попалися. За дверима шум.
- Знайшли? - питаю майже беззвучно, ведучи губами по Роминой щоці.
Він цілує замість відповіді
- Так. - видихає.
А я вже і сама зрозуміла. У двері постукали, піддавали ручку. І знайомі голоси зашепотіли
- Думаєш вони тут? - Яна.
- Ти бачила розміри дядь Роми? - запитує у відповідь Славік.
- Значний розмір. - шепочу, потершись про той самий розмір.
Навряд чи саме він вразив так дітей, але думається зараз насилу.
Рома зручніше перехоплює мене під дупу, від чого не втримавшись, знову видаю стогін.
- Думаю тут тільки Саша. - продовжив розмірковувати хлопець.
Я сподівалася, що, сховавши в Роміну сорочку вийти заглушити стогін, але ніфіга!
- Стогне. - каже очевидне хлопчик.
- Може вона поранена і їй боляче? - запитала дівчинка.
Я майже перейнялася до неї симпатією. Переживає.
- Помиляються. - каже Рома, роблячи черговий поштовх. - тітці Саші дуже добре.
- М-м-м! - прикусивши його за плече стримую черговий стогін. - Не ворушись ти!
Наказую. У мене внизу і так все палає, а він своїм тертям лише посилює!
- Ще пара таких рухів тіла і станеться згвалтування! - перейшла до погроз.
- ... може на неї швабра впала? - продовжує розмірковувати Яна за дверима.
- Або її побив домовик що тут живе. - зробив пропозицію Славік, за що, судячи по звуках отримав від дівчинки. - Так я сам бачив!
- Так! - кажу, намагаючись відсунути Рому. - пора виходити поки мені не приписали порізані вени. Відпускаємо, дядько домовик!
Рома притиснув мене до стіни, вибиваючи все повітря з легенів.
- От бачиш! Я ж казав домовик! - підвищив голос хлопчик.
- А ну відпусти Сашу! Вона з нами грає, а не з тобою! - стукає, судячи по звуку, ногою по дверях, дівчинка.
Я уткнулась Ромі в плече і ржу. Просто не можу стриматися.
- Як виплутуватися будемо? - питаю у Роми.
- Дограємо? - уточнив Рома, а сам трохи відступив, даючи мені можливість поставити ноги на підлогу.
