Між нами контракт - Кетрін Огневич

Влад

Я здивовано дивлюся на дівчину, яка виглядає до біса наляканою, немов боїться моєї реакції. Що ж, варто було здогадатися про те, що вона думала про це. Втім, я чекав чогось подібного.  

— Без проблем. Я навіть допоможу тобі з цим. До того ж, з превеликим задоволенням! — кажу я, від чого її очі стають розміром з блюдця, і ось-ось вилетять з орбіт.  

— Ти... Ти взагалі усвідомлюєш, що я зараз сказала? Я збираюся засудити твого батька, а ти... Ти абсолютно спокійний і... 

— Що саме тобі не подобається? Я погодився допомогти, нібито. До того ж, я не думав про те, що ти захочеш це зробити. Я планував провернути все це за твоєю спиною, але ти, виявляється, задумала те саме, що і я. Тепер тобі зрозуміло, чому я такий спокійний, люба? — Крістіна дивиться на мене, немов не знає, вірити моїм словам чи ні. Хоча я маю намір довести їй, якщо не повірить.

— Ти планував... це? 

— Так, причому вже дуже давно. Просто знадобилася допомога друга, щоб у всьому розібратися.  

— Друга? 

— Саме це я й сказав, Лисеня.  

— А цей твій друг випадково не намагався вчора залізти в кабінет твого батька? — запитує дівчина, покусуючи нижню губу, що трохи відволікає від теми нашої розмови. Хвилиночку, звідки вона про це дізналася?  

— Можливо. А ти звідки про це знаєш? 

— Ну... Я ніби проникла в кабінет твого батька, — тихо каже вона, потупивши очі в підлогу. Мушу сказати, вигляд вона має вкрай зворушливий. Легенько піднімаю підборіддя, змушуючи подивитись на мене, і зустрічаюся з винуватим поглядом Кріс. 

— Крихітко, не думав, що ти у мене така... 

— Яка? Безрозсудна? Дурна? 

— Я хотів сказати... хоробра, — нахилившись, я знову цілую її в губи, від чого вона миттєво притискається до мене всім тілом. Звісно, що моє тіло реагує на цей настільки безневинний жест з її боку. Мої руки мимоволі опускаються на її стегна, намагаючись притягнути її до себе максимально близько, від чого я чую тихий стогін. І він належить їй...

Трясця! Я насилу перериваю поцілунок, оскільки знаю, що ще трохи, і мене занесе. Я просто не можу тримати руки при собі, коли вона поруч. Перший час мене це дратувало. Особливо, коли дійшло, що у мене є до неї почуття. А потім, покопавшись у собі, я зрозумів, що вона саме те, що мені потрібно. Вона - моє все... 

— Давай зробимо невелику перерву, гаразд? Не можу міркувати, коли ти поруч.

— Кумедно, я хотів сказати те саме, - пробурмотів я у відповідь, і відпустив її.  

— Чудово, тоді підемо на кухню... — сказала вона, і протиснулася повз мене вперед. Ох, відчуваю, цей день буде тягнутися дуже довго! Я пішов слідом за Крістіною, і дорогою захопив свій телефон, який залишив на журнальному столику у вітальні. Відкривши вайбер, я одразу ж побачив повідомлення від Артура, в якому йшлося про те, що він усе ж таки хакнув комп'ютер мого батька і нарив там багато всього цікавого. Здебільшого, це стосувалося Крістіни, а також її батьків. У повідомленні Артур так само згадав, що заскочить до нас увечері, і про все розповість. 

Сівши за стіл, я взявся за своє улюблене заняття - спостерігати за Крістіною, яка щось готує. Вона виглядала такою зосередженою, поки швидко нарізала овочі для салату, а потім пересипала все в салатницю, заправила олією і поставила переді мною. 

— Можеш поїсти салат, поки я готую нам макарони, - командним тоном сказала ця красуня, від чого я ледь не пирхнув. Обожнюю, коли вона говорить зі мною таким тоном - від цього я до біса заводжуся.  

— А ти? — запитую я, коли підсуваю до себе ближче салатницю і беру виделку.

— А я потім, — пробурмотіла вона, глянувши на мене через плече, і на її губах я помітив усмішку. Гм... Чому мені здається, що ця хитра лисиця вже щось задумала? Незабаром дівчина поставила переді мною тарілку, на якій були спагеті, а сама сіла навпроти мене.

— Смачного! — сказав я, а потім накинувся на їжу, від чого почулося тихе хихикання дівчини. Ну а я що, винен? Вона до біса добре готує. І навіть звичайні спагеті в неї будуть шалено смачними! Після того, як ми поїли, Кріс побігла у ванну, згадуючи, що їй потрібно освіжитися. І я, звісно ж, не міг просто сидіти на своєму місці і не думати про те, як вона буде роздягатися і...

А, чорт із ним! Досить ходити навколо! Зіскочивши зі свого місця, я пішов слідом за дівчиною. Відчинивши двері ванної кімнати, я зробив крок уперед і завмер  - повністю оголена Крістіна стояла до мене спиною під каскадом води. Мушу визнати, видовище доволі вражаюче. Недовго думаючи, я скинув з себе одяг і доєднався до неї. Обійнявши її за талію, я уткнувся носом у її шию і провів губами по розпаленій шкірі. 

— Хіба ти до цього не був у душі? — тихо запитала вона, а потім злегка повернула голову, щоб подивитися на мене. 

— Було таке... — пробурмотів я, поклавши руку на її живіт, від чого вона затремтіла. 

— І що ж привело тебе сюди знову? 

— Ти, руденька... — Розвернувши її до себе обличчям, я впився в її губи поцілунком, від чого вона стиснула мої плечі. Штовхнувши її до стіни, я притулився до неї всім тілом, даючи зрозуміти, як вона на мене діє. Вільною рукою накрив її груди, від чого вона вигнулася в моїх обіймах. Пестячи затверділу вершинку, я насолоджувався тим, як руки дівчини жадібно досліджували мою спину. Те, як вона злегка дряпала мене, тільки ще більше розпалювало бажання. Щойно я почав опускати руку нижче, як раптом почув тихий стукіт у двері, від чого миттєво відволікся. Кріс насупилася, а я тихо загарчав. Присягаюся, якщо це знову витівки батька, то я точно йому зараз наваляю!

Я вийшов з кабіни і обгорнув навколо стегон банний рушник. Відкривши двері, я побачив Артура і незнайомого мені чоловіка. На вигляд йому було близько сорока, хоча може й більше. Сіро-блакитні очі дивилися на мене з огидою, а губи були стиснуті в тонку лінію, висловлюючи невдоволення незнайомця. 

— Привіт, чувак! Вибач, що відволікаємо, але ми до біса довго дзвонили у двері, а ніхто не відчиняв. Тож ось цей містер відчинив двері, і ми потрапили всередину, — сказав Артур, киваючи в бік чоловіка. 

— Хто ви? — запитав я його, від чого той гмикнув. 

— Олег... знайомий Крістіни. Ми мали сьогодні зустрітися, — відповів він, а потім відвів погляд убік.  

— Приведіть себе до ладу, молодята. Ми почекаємо вас у вітальні, — сказав Артур і попрямував до сусідньої кімнати. Так званий знайомий пішов за ним. Повернувшись назад у ванну, я зачинив за собою двері. 

— Радість моя, хто такий Олег? — запитав я її, якраз коли Крістіна одягала на себе банний халат. Вона тут же підняла погляд і здивовано подивилася на мене. 

— Мій дядько. А що? 

— Ну, він тут. І до речі, може поясниш мені, чому в нього є ключ від нашої квартири? 

— У сенсі? — перепитала Крістіна, і в її очах я бачив жах. 

— У прямому. Виявляється, Артур і твій дядько прийшли сюди кілька хвилин тому. Вони дзвонили у двері, але ми, звісно ж, цього не почули, оскільки були зайняті вкрай важливою справою. Ну, знаєш, тою самою, коли чоловік і жінка приймають душ разом і... — пробурмотів я, наближаючись до неї, а потім обійняв за талію. Дівчина миттєво вчепилася в мене руками, і облизнула губи. 

— Так, пригадую щось так.

— Ага, але нам доведеться відкласти це на потім. З якої причини прийшов твій дядько? 

— Ну, напевно він усе-таки щось знайшов. Він... Як би це сказати... 

— Він типу приватний детектив? 

— Щось типу того, — тихо сказала вона, а потім вирвалася з моїх обіймів. — Нам потрібно йти до них. Думаю, вони розкажуть багато цікавого. 

— Сподіваюся на це...