Старший брат подруги - Олена Сашина

— І торкався пальцем… Там, — багатозначно опустила очі на свої стегна.

— І-і-і? — нетерпляче випитував Гліб.

— Фсе, — вийшло смішно, але хлопець навіть не посміхнувся.

— Чому він зупинився?

— Його викликали на роботу.

Боже, що за дурість я несу? На яку ще роботу його викликали? Він що, лікар? Акушер-гінеколог?

— Чорт! — хлопець ударив долонею по керму.

Я не знала, як реагувати.

Щось сказати? Чи краще сидіти тихіше води та нижче трави? А може відчинити двері салону та бігти подалі в ліс? Та ну! Ні! Який ще ліс?

— Виходь із машини! — скомандував Гліб.

Боже! Отже все-таки в ліс. Тільки я туди не втечу від коханого, а він сам мене там покине. Відправить у заслання. За невірність.

Я неохоче потягла ручку пасажирських дверей і повільно виповзла з машини. Хлопець уже стояв поряд.

Але ж я не винна! Це було насилля! Я не хотіла усамітнюватися з Лордом! Скажи йому це зараз!

— Глібе, послухай, я… — не встигла нічого пояснити.

Хлопець схопив мене у свої кам'яні обійми і міцно притис. Він почав цілувати мою маківку, щоки, очі, ніс, губи… Куди попаде. Напевно, в темряві було не розгледіти куди цілує.

— Мила, пробач мені! Якби цей психопат зробив з тобою свої брудні справи, я б вирвав йому серце, клянуся! І ніколи б собі не пробачив, що припустив таке, — бурмотів Гліб, не припиняючи цілувати мене. — Мала, чуєш? — прошепотів він у губи.

Я нічого не встигла відповісти. Хлопець ніжно мене поцілував і притиснув до своїх гарячих грудей. Я чула як сильно б'ється його серце. Ясно було, що він не сердився, а хвилювався за мене. Я вдихала аромат коханого. Він давав мені умиротворення, спокій та безпеку. Я ніяк не могла надихатися ним.

— Ти моя, мала! — прошепотів він, сильніше стискаючи мене. — Тільки моя!