Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде - Вікторія Ковзун

Не стихнуло ще розкотисте відлуння – а я стрепенулась та скочила на ноги. У темряві намацала свій плащ і хутко накинула на себе. Та це не допомогло: за лічені секунди він промокнув наскрізь. Треба було шукати укриття.

Тоді я навпомацки перевірила, чи все на місці, узялась за Опалове повіддя і рушила приводити задум у виконання. Суттєво бентежило те, що я цілих пів дня лазила по околицях і не бачила нічого подібного… А проте, залишатись на місці було б гірше.

Усе навколо шуміло, гуділо, раз у раз черговий спалах блискавиці освітлював нам шлях… Лило, мов із відра, і, промокнувши до нитки, я стала труситись від холоду. О, літо в нас таке: то холод — то спека, то зливи — то засуха…

Враз я перечепилась і впала на землю. Та не встигла я оговтатись від несподіваного польоту, як у траві щось ворухнулось, і я відчула різкий біль у нозі, наче хтось мене укусив. А під час наступного спалаху блискавиці, оголивши гомілку, я розгледіла на ній дві криваві цятки. Це була змія.