Вільні стосунки з босом - Ольга Вісмут
Веду рукою, яку миттю перехоплюють. Повертаюсь до нього, зустрічаюся з голодним, жадібним поглядом. Замість крові лава тече венами, розпалюючи кожну клітинку мого тіла. Нескінченно довге катування, від якого мені так спекотно й соромно, що хочеться просто вити.
Кожен дотик шорсткої шкіри до моєї. Гарячий подих ковзає шкірою. Я як у тумані похоті й бажання, розчиняюся на власному дивані. Ледве розумію, що мене кладуть на спину, розводять ноги. Поштовх.
Болісні спазми внизу живота вщухають, даруючи солодку насолоду. Обхоплюю руками й ногами Вадима, подаючись у такт його рухам. На екрані ноутбука герої кудись біжать, щось роблять, але мені не до них. Задоволення пронизує кожну клітинку мого тіла.
Я ніколи стільки не кричала й не стогнала, скільки зараз. І лише поцілунки Вадима гасили мій голос. Усе ж у моїй квартирі жахлива шумоізоляція.
Я слухаю биття його серця. Мені не хочеться вставати, але я намагаюся прислухатися до того, що відбувається у квартирі. Раптом Настя несподівано повернеться. А в мене тут мужик. Питання почнуться.
— Ти хочеш щось запитати? — каже Зимнєв, коли я злегка підіймаюся й дивлюся в його очі.
Я розпласталася на ньому, як морська зірка. Ну, або як власниця, яка всім тілом показує, що це моє.
— Ти сьогодні прийшов, — нервово ковтаю. — Адже це не просто так? Чого ти хочеш?
Він завмирає під моєю долонею. Ось, почалося. Чому я не можу просто лежати й насолоджуватися?
Ні, не можу. Мені потрібна визначеність. Я краще…
Краще буду дико сумувати й згадувати про те, що в нас було, але отримаю відповідь прямо зараз. Ніж бігати потім і думати, що мій бос має мене не тільки морально, а й фізично коли йому в голову стрельне, і зовсім не враховує моїх почуттів!
— А чого ти сама хочеш, Соне? — він заправляє прядку мого волосся мені за вухо.
І від цього питання я впадаю в ступор.
— Хочу стосунків, але… — знову замовкаю і відводжу погляд.
— Але?
— Але в мене сестра, племінник, тато.
— Ти ж для мене знаходила час, — продовжує він. — Так невже тобі складно знайти час для іншого чоловіка?
Я судомно видихаю. Він не про себе говорить, він думає, що я до іншого піду? Тоді чому він прийшов сьогодні? Просто потрахатися з тим, з ким зручно?
— Я просто…
— Соне, мені не потрібно нічого серйозного. Мені добре з тобою. Так, я зірвався сюди, думаючи, що ти з іншим, хоча зовсім недавно була зі мною. Вважай, що це непритаманний мені сплеск емоцій. Я й сам не знаю часом, що зі мною відбувається. Але думка, що ти можеш бути з кимось іншим, мені не подобається.
— Чому так, Вадиме? Нам же добре разом? Навіщо ускладнювати?
— Соне, я пересичений жіночою увагою. У мене було багато жінок, та й досі крутиться багато. Кажу, як є, — він повільно веде пальцями по моєму обличчю. — Я не чекаю, що мене будуть дивувати, чимось утримувати. Мені це не потрібно.
Заплющую очі, намагаючись перетравити почуте. Тепер зрозуміла ця вся його розслабленість і незворушність. Так, йому просто завжди байдуже. Ага, а ще й та Аня, яка приперлася до нього додому. І злість охоплює мене.
— Я зрозуміла. Я не збираюся тебе утримувати, — слабко усміхаюся й намагаюся встати, але мені не дають.
Мене знову різко кладуть на лопатки. Чоловічі губи впиваються в мої. Шорсткі долоні знову дряпають соски, що стали гострими камінцями. Я знову на підйомі від кожного його руху й дотику.
— Просто насолоджуйся, Соне, — Вадим знову різко входить у мене, вибиваючи стогін.
Угу, насолоджуйся. Як тут насолоджуватися, коли кохаєш, коли хочеш бути разом не тільки в ліжку!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно