Українська література » » Сніговик - Ю. Несбе

Сніговик - Ю. Несбе

---
Читаємо онлайн Сніговик - Ю. Несбе
на машину Харрі:

– Я викликав евакуатор.

– Атож, я чув, що це нині популярно, – відповів Харрі, відчиняючи дверцята. – Ось тільки паркувати їх незручно.

Харрі та Катрина сіли в машину, але тут зморшкуватий кулачок постукав у скло.

– Кран зараз приїде. Ви маєте залишитися й зачекати, – попередив старий.

– Ви так вважаєте? – Харрі показав йому своє посвідчення.

Старий побачив посвідчення і кисло покосився на годинник.

– У вас завузькі ворота. Як не став машину, все одно перекриєш вихід, – сказав Харрі. – А знак «Паркування заборонено» ви повісили незаконно. Я пришлю людину з відділу транспортного контролю, щоб його зняли. Гадаю, вам доведеться сплатити штраф.

– Що?

– Ми з поліції, – з натиском сказав Харрі.

Старий здивовано втупився у посвідчення, потім на Харрі, потім знов у посвідчення, знов на Харрі.

– Добре, можете їхати, – сказав він із жалем.

– Нічого доброго, – відповів Харрі. – Я телефоную до відділу транспортного контролю.

Старий розлючено подивився на нього.

Харрі довго шукав ключі від запалення, потім завів двигун і трохи опустив скло:

– А ви поки що нікуди не йдіть, чекайте тут.

Вони від’їхали, у дзеркало заднього виду все ще було видно розгублене обличчя старого.

– Ну ти й зараза! – голосно розсміялася Катрина. – Так поводитися із старою людиною…

Харрі подивився на неї в дзеркало. У Катрини був дивний вираз обличчя, наче їй боляче сміятися. Парадоксально, але це нагадало йому інцидент у барі «Фенрис», коли вона відкрилася йому більше, ніж зазвичай. Мабуть, у всіх красунь одна слабкість: варто не відповісти на їхній поклик, як вони починають западати на тебе все більше й більше.

Харрі посміхнувся. Цікаво, що б вона подумала, якби дізналася, що сьогодні він прокинувся від збудження, а рештки сну були присвячені їй: він узяв її прямо в туалетній кабінці бару «Фенрис», та так завзято, що стіни кабінки аж двигтіли. Дзеркало за її спиною трусилося, обличчя Харрі в ньому розпливалося, вони зачіпали раковину, сушку, контейнер з рідким милом. І тільки зупинившись, він роздивився, що в дзеркалі було зовсім не його, а чиєсь обличчя.

– Про що ти думаєш? – запитала вона.

– Про розмноження, – відповів Харрі.

– Що?

Харрі простягнув їй пакет, вона розкрила й побачила згори аркуш паперу з написом: «Інструкція із забору матеріалу слизової порожнини рота для проведення аналізу ДНК».

– І що ми маємо з цим робити? – Катрина помахала пакетом.

– Поїдемо до Солліхьогда, візьмемо аналізи в близнючок.

На землі по периметру двору сніг не розтанув. Мокрий, сірий, він все ще лежав там, демонструючи, що це його територія.

Ролф Оттерсен зустрів їх на ґанку й запропонував каву. Знімаючи пальто, Харрі пояснив, чого вони хочуть. Ролф нічого не запитав і просто кивнув.

Дівчата сиділи у вітальні та плели, подзенькуючи спицями.

– Ну і що це буде? – запитала Катрина.

– Шарф, – хором відповіли близнючки. – Нас тітка навчає. – Вони кивнули на Ане Педерсен. Та сиділа поруч, плела і благодушно усміхалася Катрині.

– Мені треба трохи вашої слини, – попросила Катрина, дістаючи пробірки. – Відкрийте ротики.

Дівчатка відклали плетіння.

Харрі пройшов слідом за Ролфом Оттерсеном до кухні, де розливалися пахощі щойно звареної кави.

– Отже, ви помилилися з тим лікарем, – сказав Оттерсен.

– Можливо, – відповів Харрі. – А можливо, він таки пов’язаний із цією справою. Можна я знову зазирну до сарая?

Оттерсен зробив запрошувальний жест, але додав:

– Щоправда, Ане там прибирала, так що особливо дивитися нема чого.

Там дійсно було прибрано. Харрі згадав, як Гольм брав пробу крові, що густим темним шаром вкривала підлогу біля верстака. Кров була куряча. Тепер підлогу відшкребли дочиста, і тільки там, де кров просочилася у тріщини, дошки були рожеві. Харрі зупинився біля верстака і подивився на двері. Спробував уявити собі, як усе відбувалося: Сильвія рубала голови курям, у двері ввійшов Сніговик. Чи чекала вона на нього? Вона зарубала двох курей. Ні, трьох. Але чому він подумав, що їх було дві? Дві плюс одна. А чому – плюс одна? Харрі заплющив очі.

Дві мертві курки лежали біля верстака, їхня кров стікала додолу, в жолоб. Але третя лежала оддалік і замастила підлогу. Кров запеклася навколо курячої шиї – точнісінько як кров Сильвії. Він пам’ятав, як Бйорн Гольм це пояснив, і знав, що думка не нова, що вона вже досить довго лежить десь далеко разом з рештою таких же – недодуманих, які чи то наснилися, чи примарилися. Думка про те, що третя курка була вбита тим самим інструментом – петлею, що нагрівалася та ковзала.

Він підійшов до того місця, де дошки підлоги всотали кров, і присів навпочіпки. Чому, вбиваючи третю курку, Сніговик використовував не сокиру, а петлю? Усе просто. Тому що сокира зникла в темному лісі. Тобто це сталося після вбивства. Він повернувся до сарая і тут забив ще одну курку. Але навіщо? Якийсь ритуал вуду? Несподіваний порив? Ні греця. Цей покидьок усе планує та завжди слідує плану.

– Навіщо? – запитала Катрина.

Харрі не чув, як вона підійшла. Вона стояла в дверях сарая, світло оголеної лампочки падало їй на обличчя, в руках вона тримала пластикові пакети з пробами. Харрі здригнувся: Катрина стояла в дверях, витягнувши руки, зовсім як і тоді, в будинку Беккера, але тепер до цієї згадки домішувалося ще щось, якесь інше почуття.

– Та я вже казав, – пробурмотів Харрі, дивлячись на рожеві тріщини у мостині, – справа замішана на спадковості та брехні.

– Кого ти підозрюєш? – запитала вона, підходячи ближче, цокаючи високими підборами по дошках. – Хто маніяк?

Вона присіла навпочіпки поруч з ним, запах її міцних парфумів, нагрітих шкірою, обволікав Харрі.

– Я вже сказав: гадки не маю.

– Але зараз ти виконуєш не просто рутинний огляд! У тебе з’явилася версія, – сказала вона впевнено.

Харрі помовчав:

– Це поки що не зовсім версія.

– Все одно розповідай.

Харрі зітхнув:

– Арве Стьоп. Він сказав, що Ідар лікував йому лікоть. Але Боргхільд запевнила, що жодних записів про Стьопа у Ветлесена нема. Отож – чому?

Катрина знизала плечима:

– Можливо, у нього було щось серйозніше, ніж лікоть, і Стьоп боявся, що інформація про травми може спливти та зіпсувати його променистий імідж.

– Якби Ідар Ветлесен з цієї причини відмовився вести записи своїх пацієнтів, то в нього архів був би порожній. Я вважаю, що тут ховається щось справді серйозне. Таємниця, яка не підлягає розголошенню.

– Наприклад?

– На ток-шоу Стьоп збрехав, що у нього в роду ніколи не було божевільних чи людей з хронічними захворюваннями.

– Ну то й що?

– Давай подумаємо, спробуємо від цього відштовхнутися. Заради версії.

– Версії, яка поки

Відгуки про книгу Сніговик - Ю. Несбе (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: