Хтива мрія. Книга перша - Єва Басіста

Завершилися ніжні моменти разом із чаєм і полуничним пирогом. Тепер буде сесія…

І чому саме сесія називається?

Зараз не до цього… Яка там назва…

Швиденько скидаю зі себе футболку, шкарпетки та трусики. Після цих дій застеляю ліжко, лягаю на нього та лупаю в стелю.

Кусаю від хвилювання губи та прислухаюся до кожного шурхоту. Чую шум води через відчинені двері. Роман ще порається на кухні. Миє чашки та тарілки.

Через декілька хвилин вода перестає шуміти. І за коротку мить простір довкола колихають кроки Романа, які стають усе чіткішими та гучнішими.

Тепер у кімнаті. Боковим зором помічаю, що підходить до шафи, яку відчиняє та шукає потрібні речі для ігор.

Глибоко вдихаю. Треба заспокоїтися та не накручуватися. Він же мене не катувати має…

Тому варто відкинути хвилювання, яке обвиває терновою терпкістю моє тіло. Я більше зайвого додумую, аніж буде насправді.

- Руки догори, - повертається до мене Роман та наказує цю дію. Хочу глянути, що він взяв, але боюся відкрито дивитися на нього. Зараз ще покарання вихоплю.

Підіймаю руки, які торкаються металевого бильця. Роман сідає на край ліжка, щось кладе біля себе, а там… Розумію, що це.

Мої здогадки правильні - зап'ястки огортають широкі та одночасно м'які наручники, які бачила учора. Роман затягує й промовляє лаконічно та максимально чітко, аби я розчула кожне його слово:

- Буде стек та затискачі для сосків.

Стек… Це те, що мені сильно нагадує мухобійку. А затискачі… Ну тут без слів.

- Не перетискає? - запитує Роман.

- Ні, -  схвильовано досліджую стелю.

- Чудово, - залазить він на ліжко та моментально опиняється між моїми ніжками, які з легкістю розводить у різні сторони.

Погладжує мої стегна теплими подушечками пальців. Це відкликається у мені розслабленням. Шкіра у місцях його доторків починає млосно вібрувати. "Душить" мене ніжністю. Хай так вічно голубить…

Поступово руки підіймаються догори - до грудей. Пестить пальцями соски, які вкрай швидко твердіють від його голублення та стають набагато чутливими.

Роман легенько стискує їх пальцями та відпускає. Я різко хапаю ротиком повітря  та смикаюся.

- Тобі приємно? - запитує.

- Так, - зізнаюся та відчуваю, як сильно у грудях стрибає моє серце.

- Чудово, - перестає їх ніжити.

Проходить менше миті, як до підборіддя торкається щось холодне та наближається до вуст.

- Трішки відкрий ротика, - наказує Роман.

Виконую. Він на сантиметрів два пропихує це у мій ротик. Щось схоже на прищепку.

 - Посмокчи.

Дійсно схоже на прищепку, але не на глухо зціплену. Між ніжками є простір.

- Досить, - забирає затискач, якого наступна зупинка - мій лівий сосок. Він сідає на нього  і починає стискувати його все сильніше та сильніше.

Мені стає страшно, що сила здавлення далі  зростатиме, але ні. Сосок затиснутий на межі, на якій мені приємно.

Така сама бентежна доля чекає правий сосок, але йому дістається більше пестощів.

Перед тим, як його закувати іграшкою, Роман нахиляється та стискує його своїми губами та активно голубить язиком.

Недовго таке виробляє. Відпускає його, дує на нього, обдаючи приємним холодком, і робить його полоненим затискача.

Я не відчуваю біль, але… Лише приємні вібрації. Утім уявляючи, що зараз на сосках… Мозок автоматично домальовує неприємні відчуття.

- Ти не уявляєш, як зараз сексуально виглядаєш, - неочікувано шепоче Роман, який робить ще більш несподівані дії - стеком проводить по моїх вустах. - Хочеться тебе шалено трахати.

Стек міліметр за міліметром опускається моїм підборіддям, а там шиєю до грудей. Роман торкається правої груді. Легенько похлистує по ній стеком, не доставляючи жодних болючих відчуттів, а затискачі… Від них посилюються приємні спазми, які йдуть до живота, його нижньої частини…

Збудження.

Відчуваю, як ці спазми збиваються у тугий клубок, який починає чавити на клітор.

Стек опускається нижче - до пупка. Лунає перший легкий удар, від якого ледь чутно зойкаю та здригаюся. Смикаю руки, а очі заплющую.

Роман повторює. Я вже не зойкаю. Чую його важке дихання.

Точить цікавість глянути на нього, але мене збиває шкіряний клаптик стека, який вже на моєму лобку.

- Ти вже добряче мокренька, - торкається стеком складочок. Я, напевно, чисто інстинктивно хочу стиснути ноги від страху, але це не вдається, адже він між ними. Не дає мені це зробити.

Ліве стегно обпікає значно сильніший удар, а вуха обшпарює суровий голос Романа.

- Навіть не думай. Ніжки на місце клади.

Корюся.

Стек на моїх складках. Роман пестить їх ним. Забирає. Чомусь чекаю там на удар, але він приземляється на праву ногу. Він найсильніший та найпекучіший.