Коли вибір лише один - Єва Басіста

- Добре, - усміхнулася я та далі роздивлялася цю жахливу сукню.

Проте мою увагу від нього відкинули в протилежну сторону. З приміряльної вийшла дівчина, а навіть скоріше підліток. Їй на вигляд було не більше шістнадцяти, хоча я могла помилятися.

- Ліліє, тобі дуже гарно в ній, - сказала до неї жінка, яка на вигляд мала років сорок.

- Добре, -  пробурмотіла вона. - Тоді беремо її.

- Донечко, та чому ти така? Ти маєш із великим бажанням вибирати вбрання.

- Мамо, яке бажання! Я ненавиджу того ідіота! Невже ви не розумієте, що він мені бридкий!

- На жаль, так треба. Бо тільки завдяки твоєму нареченому ми розплатимося за кредити, які нам залишив твій любий батько! Тому не починай зараз корчити зі себе нещасну. Будеш жити з ним, як вареник у сметані!

Дівчина зі слізьми подалася назад до кабінету. Мені стало її шкода. Вийти заміж за некохану людину це жах. Однак попри таке я сама у подібній ситуації, але звісно без боргів.