Гарячий незнайомець - Аріна Вільде
- А як ви познайомилися?
- А у вас до нашої Настусі серйозні наміри?
- Було б чудово зіграти весілля навесні!
- А пістолет реально справжній?
- А яке у тебе звання?
- А ти колись вбивав людину?
- Мама, я хочу едіинорога!
Андрія атакують запитаннями по всіх фронтах. Мої родичі вирішують серйозно взятися за облаштування мого особистого життя і бабуся навіть «випадково» обмовляється про те, що у нас в місті з'явилося місце, де можна оформити шлюб за дві години.
- Прямо як у фільмах про Вегас! - вигукує вона, не зводячи хитрого погляду від чоловіка. - Це ж так неймовірно романтично.
- Згоден, - раптом подає голос Андрій, який весь цей час лише невизначено хитав головою, а потім робить мені справжню підставу. - Тільки ось Настя ні в яку не погоджується виходити за мене заміж. Каже - іншого любить і не збирається витрачати своє життя на некохану людину.
Для більшого ефекту він навіть сумно зітхає і вкидає в себе чарку коньяку.
У кухні різко стає тихо після його слів, докірливі погляди моїх домочадців починають спалювати мене зсередини. А я ж ... я ...
- Нам треба поговорити, - хапаю за руку гостя і тягну за собою. - Боже, не міг просто помовчати? Вони б потеревенили та заспокоїлися, а зараз точно з'їдять мене.
- А ти не могла просто сказати, що я не твій хлопець? - їдко цікавиться він, притискаючи мене до стіни. Його гаряче дихання торкається моєї щоки, а пряжка від ремня втискається в живіт і на мить я гублюся. Уважним поглядом дивлюся в його блискучі від алкоголю очі і ковтаю підступивший до горла ком.
- Не могла, - дивлячись в сторону вимовляю я. - Не після того, як вони застали тебе в моїй квартирі в напівоголеному вигляді. Мої батьки, знаєш, дотримуються старих поглядів.
- Я б не був так упевнений в тому, що квартира твоя. І сподіваюся, незабаром ми все з'ясуємо. І тоді ти разом зі своєю божевільною сімейкою зникнете з мого будинку. Назавжди.
- Перевіряй-перевіряй, ось тільки з голою дупою звідси виходити будеш ти. І додзвонитися вже нарешті до своєї Ані, щоб переконатися в правдивості моїх слів, - зло викрикую я і відштовхую від себе Андрія.
Залишок вечері проходить в напруженій обстановці. Папа налягає на коньяк. Андрій не відстає. Мама дивиться на мене прищуренним поглядом, бабуля задумливо крутить у руках келих з вином. Тільки Івану та Василини без різниці коли я вийду заміж і ощасливлю батьків, народивши дітей.
- У мене є тост! - скрикує батько і піднімається зі стільця. При цьому ціпляє край скатертини і ще б трохи, і всі тарілки опинилися б на підлозі.
- Женя не треба, - приречено закриває очі мати, але в цей раз тато перевершує навіть самого себе. І не по довжині промов, ні, і не по заумності пропозицій. Просто вирішує добити мене остаточно.
- Я все-таки скажу, - він піднімає в повітря стакан, прокашлюється і офіційним голосом продовжує. - Андрій, я дуже радий познайомитися з таким гідним хлопцем. Маю велику надію, що в нашу наступну зустріч ти вже будеш носити горде звання "зять". Упевнений, Насті не знайти краще чоловіка, ніж ти, особливо якщо згадати всіх її колишніх кандидатів. Кхм, кхм. Так що: гірко!
- Гірко! - радісно підхоплюють інші, чи то тому що тато так швидко закінчив говорити, чи то тому що їм нетерпеться подивитися як язик Андрія проникне в мій рот. Гидота!
- Ну ж бо, молодь, не соромтеся! Ви така красива пара. Нехай це буде репетицією до весілля.
Я з розширеними від жаху очима дивлюся на те, як на обличчі Андрія розтягується крива посмішка і в мою сторону летить незадоволений погляд. Здається, він уже збирається зізнатися в тому, що ми знайомі лише дві години від сили і цілувати він мене точно не буде, але ситуацію рятує електрика. Вірніше, її відсутність. В одну мить по всій квартирі гасне світло, я переводжу погляд в бік вікна і помічаю, що і в будинку навпроти стало темно.
- Ну, здається, від поцілунку молодят ми відразу переходимо до першої шлюбної ночі, - весело сміється бабуся і на її слова тато обурено сопе.
- Настя, у тебе є свічки? - цікавиться мама.
- Ні, звідки? Є ліхтарик на телефоні.
- Гаразд, ви тоді йдіть відпочивайте, а ми з Дариною Василівною приберемо зі столу.
- Я заберу Василіску до себе ночувати ...
- Ні-ні, ти що, Настю? Вам з Андрійком треба виспатися, а Васька тільки заважати буде. Ми ляжемо на дивані у вітальні, а Ваня і тато на кріслах.
Ми нескінченно довго сперечаємося про те хто і де буде ночувати і все закінчується тим, що тепла долоня Андрія хапає мене за руку, закликаючи замовкнути нарешті.
- Дякую за вечерю, ми з Настусею і справді підемо вже лягати спати. Вранці багато справ. Новий рік все-таки. І ви теж не засиджуйтеся. І вибачте, що не допомагаємо вам прибратися. Сил і справді немає.
Він же не серйозно це?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно