Maybe... - Alana Nesta

На прем'єрі вона не з’явилась, говорили, що захворіла. Це, чесно кажучи, мене засмутило, хотілося її побачити і нарешті відчути пройшло, це притяжіння до неї чи ні.

Цілий рік я згадував про неї, навіть кілька разів хотів подзвонити, але боявся почути холодний і  чужий голос. Краще нехай, залишиться в пам'яті тягучий від бажання сміх.

Коли згасло світло, я затамувавши подих спостерігав за її грою в драмі номер один. Вона була чудова. Це був останній фільм, у якому вона знялася. І це був фільм, який змінив мене, дозволивши жити далі.

***

На прем'єру я не поїхала, хоча дуже хотілося побачити його і зрозуміти, що тоді між нами відбувалось. Як так сталося, що ця зустріч розділила моє життя на до і після. Але я не змогла, бо майже сім місяців перебувала в лікарні, куди мене відвіз мій агент, коли я знепритомніла перед інтерв’ю. Усі сім місяців я не покидала цю маленьку кімнатку, хіба, що на чергові обстеження. Зі мною весь час була мама. Вона, як вірний сторож, несла свою вахту, іноді радісно сміючись від утоми. Але, незважаючи на все це: на біль, нудоту, не можливість що-небудь з'їсти, втрату кар'єри та постійний страх, я була щаслива. Незабаром я буду не одна.

Кінець