Вигнанець і навчена відьма - Андрій Анатолійович Кокотюха
— То ваша, родинна справа, — розвів руками Чечель.
— Я там оглянув усе. Дещо вивчив. Багато нового для мене, але раду дам. Поки за маєтком добре наглядає прикажчик. Надалі спробую здавати, мати з того ренту, — пояснив чоловік.
— Нічого не можу тут порадити.
— Ми вдячні за все, зроблене для нашої родини.
Платон не помітив, як і звідки Щетінін видобув заклеєний конверт.
— Ось. Не відмовляйте.
— Змушений відмовити. — Чечель говорив твердо. — По-перше, я нічого такого не зробив. Лише дізнався дещо, дав кілька порад кому слід. По-друге, перейнявся історією Олесі, тож сприймав її за близьку людину. Хай це вас не образить.
— Усе гаразд, — усміхнулася Лизавета. — Але все ж таки просимо прийняти скромну винагороду.
— По-третє, — стояв на своєму Платон, — мені вже заплатили повітові економи. Худоба більше не мре, шахраі виведені на чисту воду. Їхня винагорода більш ніж щедра.
— Ви впертий. — Рука Щетініна далі простягала конверт.
— На тому стою, мосьпане.
— Влаштовує. Як і відомості, зібрані мною про вас із певних джерел. У такому разі прийміть гроші авансом.
— Тобто?
Подружжя перезирнулося.
— Готовий ангажувати вас для виконання одного делікатного доручення, — промовив Щетінін. — Є філія нашого банку. Там кояться дивні речі. Хтось напевне махлює з великими сумами. Не всі надходять вчасно, деякі затримуються. Підозрюваних троє, проте всі — службовці з бездоганною репутацією.
— Поліція?
— Думали. Звернутися офіційно — забруднити репутацію банку. Ще й підозрілі особи зачаяться, їх відлякають. Тільки приватний шлях має перспективи. Вашу кандидатуру схвалено.
Чечель глянув на Лизавету.
— З’являтися в Києві? Кортить, та не бажано. Ви розумієте, про що я.
— Хіба я хоч слово сказав про Київ? Платоне Яковичу, їхати треба до Білої Церкви.
Платон кліпнув.
— По очах бачу — згодні, — посміхнувся Щетінін. — Відпускаємо вас. Змивайте дорожній пил, чепуріться. Чекаємо тут. Або — обирайте кращий ресторан. Екіпаж біля готелю, до наших послуг.
Київ
Січень — квітень 2019 року
Джерела натхнення та інформації
Бондаренко О. З історії розвитку скотарства на Полтавщині (кінець XIX — початок XX століття). — Вісник Полтавської державної аграрної академії.—№ 1—2.— 2015.
Водотика Т. Простір можливостей. Україна в добу заліза та пари. — К.: Кліо, 2018.
Волосков В. Подорож Полтавщиною з монетою в руці. — Полтава: Оріяна, 2008.
Головко О. Поштовий, телеграфний, телефонний зв’язок у Полтаві в кінці XIX — на початку XX століття. — www.battIe-poItava.org/fiIes/conf_pavlovsky.../goIovko.doc
Ігнатенко І. Традиційна обрядово-магічна культура українців. — К.: Інтелектуальна книга, 2017.
Ігнатенко І. Чоловіче тіло в традиційній культурі українців. — X.: Клуб сімейного дозвілля, 2016.
Коротенко В. У передгроззі української революції. — http://histpoI.narod.ru/books/poltava_hist_essay/007.htm
Литвиненко А. Культурно-мистецьке життя Полтавщини середини XIX — початку XX століть у дзеркалі періодики. — http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/43541/01-Lytvynenko.pdf?sequence=l
Литвиненко А. «Фотографічний досвід» Полтави на початку XX століття і його суб’єкти. — Scientifikjoumal «ScienceRise».— N° 12/1(17). — 2015.
Макаров А. Беды, язвы и пороки старого Києва. — К.: SkyHorse, 2018.
Садовнича В. Старовинна магія українців. — X.: Клуб сімейного дозвілля, 2018.
Тесленко В. Їм аплодувала Полтава. — Полтава: Оріяна, 2008.
Подяки
Роман «Вигнанець і навчена відьма» неодмінно був би написаний. Адже це — моя робота, мої зобов’язання перед видавцем і читачем, які чекають наступні ретродетективи, і також — частина великого видавничого та, маю надію, кінопроекту. Проте без допомоги тих, хто знає Полтаву й Полтавщину набагато краще за мене, обійтися було неможливо, інакше атмосферу цього українського краю повною мірою відчути та відтворити мені не вдалося б. А Полтавщина — унікальна й неповторна, як кожен регіон України.
Зрозуміти це мені допомагали:
• Костянтин та Юлія Іщейкіни;
• Ольга Ружицька, журналіст та історик;
• Ольга Курчакова, директор Полтавського художнього музею;
• Алла Тимошенко, завідувачка відділу науково-масової та виставкової роботи Полтавського художнього музею;
• Наталя Рисенко, завідувачка відділу соціокультурної роботи Полтавської обласної бібліотеки ім. О. Гончара.
За гостинність окремо дякую готелю «Reikartz», ресторану «Шато Галері».
Кожному окремо і всім разом — подяка і приємного прочитання
Андрій Кокотюха — лідер книжкових продажів в Україні, журналіст, автор понад 70 романів і понад 100 сценаріїв, член Української кіноакадемії та Асоціації письменників детективного і пригодницького жанрів.
Літо 1911 року. Колишній київський слідчий, а тепер вигнанець Платон Чечель виконує в Полтаві делікатне доручення. Але його затримує в місті ще одна історія — не кримінальна, а містична. У краї діється щось дивне. Псується погода, масово мре худоба, молоду місцеву поміщицю звинувачено у відьомстві, а за всім цим криються старі чужі сімейні гріхи, кривава розплата за які невідворотна. Які ж чорти ховаються в заболоченому кутку Полтавщини? Чому господарі посміхаються й водночас гострять на чужинців ножі? Віднайти істину для Платона — справа честі. І виживання...
Примітки
1
Стрітенська вулиця — названа на честь розташованої на ній Стрітенської (Срітенської) церкви, одна з найдовших вулиць міста. (Тут і далі прим, авт., якщо не вказано інше.)
2
«Дев’ятка» — інший варіант назви гри у Російській імперії — «залізка» (рос. железка). Оригінальна назва — баккара (фр. baccara). Мета гравців — набрати комбінацію з трьох карт, аби сукупне число очок складало в сумі 9. Вирішальною стає третя карта, яку гравець бере або не бере на власний розсуд.
3
Шлимазл (іврит: шлемазл) — тут: придурок.
4
Шпалер — револьвер (жарг.).
5
Апаш — кишеньковий револьвер, комбінований варіант холодної та вогнепальної зброї. Випускався бельгійською компанією «Луї Дольн» у 1870-х роках. Особливість конструкції — відсутність дула, кулі вилітають через отвори у барабані. У нижній частині, перед барабаном, є гостре лезо, яке вивільняється натисканням кнопки. Руків’я має отвори для пальців, аби використовувати револьвер як кастет у рукопашній бійці.
6
Ванька — поширена в Російській імперії назва візників.
7
Миколаївський бульвар — тепер: вулиця імені Небесної сотні.
8
«Оселедець» — поширена назва шашки (шаблі), яка