Код да Вінчі - Ден Браун

А з туману голос Мануеля Арінґароси шепотів йому:

«Наш Творець — то добрий і милосердний Бог».

Біль Сайласа нарешті почав притлумлюватись, і він знав, що єпископ мав рацію.

Розділ 81

Уже вечоріло, коли в Лондоні сонце пробилося крізь хмари і місто почало просихати. Безу Фаш почувався виснаженим, вийшовши з кімнати для допитів, тому викликав таксі. Сер Лью Тібінґ наполегливо твердив про свою невинність, але з його бундючних тирад про Святий Грааль, таємні документи та загадкове братство Фаш зробив висновок, що хитрий історик просто готує ґрунт для своїх адвокатів, які, відповідаючи на звинувачення, побудують захист на його психічному розладі.

«Аякже, — подумав Фаш, — божевільний він». Тібінґ зі своїм психічним розладом виявив неабияку винахідливість, продумуючи кожен крок плану свого захисту.

Він зумів підключити і Ватикан, і «Opus Dei» — дві організації, які виявилися абсолютно невинними.

А всю брудну роботу Тібінґа виконали, самі того не усвідомлюючи, чернець-фанатик і відчайдушний єпископ.

Виявивши нечувані здібності, Тібінґ встановив електронні системи прослуховування в такому місці свого маєтку, куди людина з поліомієлітом дістатися не могла, — на другому поверсі комори, куди вела лише приставна драбина. Тож спостереження міг вести лише його мажордом Ремі, єдина людина, яка знала, чим займався Тібінґ, і яка дуже вчасно померла в результаті алергічної реакції.

Інформація, яка надійшла від Колле з Шато Війєт, давала змогу виснувати, що винахідливість Тібінґа була такою вправною, що й сам Фаш міг повчитися в нього. Щоб підкинути «жучки» до найповажніших паризьких офісів, британський історик скористався досвідом давніх греків, відомим під назвою «троянський кінь».

Тим, хто становив для нього інтерес, Тібінґ робив щедрі подарунки у вигляді творів мистецтва, інші, нічого не підозрюючи, купували їх разом із вмонтованими жучками на аукціонах, де їх виставляв сер Лью Тібінґ.

Зі Соньєром було інакше: куратор отримав запрошення на вечерю до Шато Війєт, щоб обговорити можливості відкриття нового «крила да Вінчі» в Луврі за сприяння Тібінґа. Запрошення містило невеличкий постскриптум, у якому було висловлено захоплення лицарем-роботом, якого Соньєр, як кажуть, зібрав за кресленнями да Вінчі. «Привезіть його на вечерю», — попросив Тібінґ. Соньєр так і зробив, і Ремі Легалудек встиг, поки господар відволікав гостя, ввести в нього «жучка».

І тепер, сидячи на задньому сидінні таксі, Фаш заплющив очі. «Перед поверненням до Парижа я маю зробити ще одну річ».

Післяопераційна палата лікарні Святої Марії була залита сонцем.

— Ви вразили нас усіх, — медсестра усміхалась йому, — це було просто чудо.

Єпископ Арінґароса ледь усміхнувся.

— Господь оберігав мене завжди.

Коли медсестра лишила єпископа самого, він із сумом подумав про Сайласа, чиє тіло знайшли в парку.

«Сину мій, пробач мені».

Арінґароса дуже хотів, щоб Сайлас став частиною його славного плану. Однак учора ввечері капітан поліції Безу Фаш зателефонував йому і сказав, що черницю, сестру Сандрін, було вбито. Знаючи, що то він організував візит Сайласа до Сен-Сюльпіс, Арінґароса усвідомив, що справа того вечора повернула на лихе, а коли довідався ще про чотири вбивства, його жах став мукою. «Сайласе, що ти накоїв?» Не змігши зв’язатися з Учителем, Арінґароса зрозумів, що його обдурили. Використали. Єдиним способом зупинити жахливий ланцюг подій, які він сам допоміг запустити в дію, було відверто розповісти про все Фашу, людині, котра, як він з’ясував, була відданим католиком, яка пообіцяла робити все, що в її силах, аби захищати свою церкву.

Від тої миті єпископ і капітан поліції намагалися перехопити Сайласа до того, як Учитель спрямує альбіноса на нове вбивство.

Почуваючись смертельно втомленим, Арінґароса заплющив очі, слухаючи телевізійний репортаж про затримання видатного британського лицаря, сера Лью Тібінґа. Довідавшись про плани Ватикану відділити від себе «Opus Dei», Тібінґ обрав Арінґаросу ідеальним пішаком для здійснення свого плану. «Хто сліпо кинеться за Святим Граалем, як не така людина, як я, котрій нема чого втрачати? Грааль може принести безмежну владу тому, хто матиме його».

Арінґароса занадто прагнув цього, аби щось запідозрити, а ціна в двадцять мільйонів євро, яку назвав Учитель, була дрібницею, коли йшлося про те, щоб заволодіти Граалем. Знайти кошти не було проблемою: він просто забрав ті гроші, які Ватикан учора повернув «Opus Dei» у Кастель-Гандольфо. Але найбільш цинічним було те, що Тібінґ зажадав, аби йому виплатили чеками Ватикану, тож, коли раптом щось піде не за планом, усі шляхи неминуче приведуть у Рим.

— Радий, що вам краще, ваше преосвященство.

Ще від порога Арінґароса упізнав грубий голос, але зовні він уявляв чоловіка не таким — суворе, владне обличчя, зачесане назад волосся, широка шия, яка випинала з темного костюма.

— Капітан Фаш? — спитав він. Він уявляв собі цю людину дещо м’якішою.

Капітан підійшов до ліжка й поставив знайомий чорний портфель на стілець.

— Я гадаю, це ваше.

Арінґароса глянув на портфель, забитий чеками Ватикану, і вмить присоромлено відвів очі.

— Так… дякую. — Він замовк, машинально смикаючи край простирадла, а потім заговорив знову. — Капітане, я багато думав, чи можу я вас попросити про цю послугу. Ті родини в Парижі, кого Сайлас… — він зупинився, намагаючись побороти емоції. — Я розумію, що ніякі гроші не компенсують втрату, але, якщо ви будете ласкаві розділити між ними вміст цього портфеля… між родинами загиблих.

— Я подбаю, щоб ваше бажання було виконано, ваше преосвященство.

Між ними запанувала тяжка тиша.

Тим часом по телебаченню худорлявий французький поліцейський давав прес-конференцію на тлі величезного маєтку. Фаш упізнав його і став уважно слухати.

— Лейтенанте Колле, — із докором питала репортерка Бі-бі-сі, — вчора пізно ввечері ваш капітан публічно звинуватив невинних людей в убивстві. Чи вимагатимуть Роберт Ленґдон і Софі Неве моральної компенсації від поліції? Чи коштуватиме це капітану Фашу його посади?

Колле всміхнувся втомлено, але спокійно.

— Капітан Безу Фаш помиляється дуже рідко. Я ще не розмовляв з ним, але, знаючи його стиль роботи, маю підозру, що публічний розшук агента Неве та містера Ленґдона був частиною його наміру приспати пильність справжнього убивці.

Репортери обмінялися здивованими поглядами. Колле продовжував.

— Також я можу підтвердити, що вже зараз капітан успішно заарештував людину, відповідальну за жахливі убивства, і що містер Ленґдон та агент Неве обоє невинні та перебувають у безпеці.

На губах Фаша з’явилася слабка усмішка, він звернувся до Арінґароси.

— Добрий хлопець цей Колле. — Він провів рукою по чолу, пригладив волосся і обернувся до єпископа: — Ваше преосвященство, перш ніж я повернуся до Парижа, ще одна справа, вже остання. Хотів спитати вас — ваш непередбачений політ до Лондона. Ви підкупили пілота, щоб він змінив курс.

Арінґароса зовсім знітився:

— Я був у відчаї.