Прес-центр - Юліан Семенов

— Кандидат мене влаштує в тому разі, коли він гарантуватиме, що віце-президентом стане чоловік моєї молодшої сестри Дезі…

— Ну що ж, — сказав Велш, — ця відповідь мене задовольняє. Дамо можливість скандалові розростися…

51

З бюлетеня Прес-центру:

«Відомий оглядач Жюль Бреннер по дорозі в Гаривас, де йому обіцяли зустріч з полковником Санчесом, зупинився в Нью-Йорку, там його прийняв президент банківської корпорації «Уорлд сіті бенк» Роберт Макдоун.

Нижче подаємо скорочений запис інтерв’ю; повний текст друкується в сьогоднішньому випуску паризької «Суар».

«Бреннер. Містер Макдоун, вас знають як людину, банк якої охоче фінансує шляхове будівництво, енергетику, комплекси готелів у курортних регіонах світу і заводи по виробництву побутової хімії. Чим можна пояснити вашу прихильність до таких традиційних і не дуже прибуткових сфер вкладення капіталу?

Макдоун. Вас неправильно інформували, містер Бреннер. Ті галузі індустрії, про які ви згадали, надзвичайно прибуткові, бо вони служать миру, а не війні. Я належу до тих американців, котрі йшли з армією Бредлі через нацистську Німеччину, там я поховав брата, я нб хочу мати нічого спільного з одержимими з воєнно-промислового комплексу, прибутки моїх банків задовольняють вкладників, наш бізнес розвивається стабільно і з вигодою для Сполучених Штатів.

Бреннер. Ви підтримуєте ділові зв’язки з комуністичними режимами?

Макдоун. Так.

Бреннер. Адміністрація не ставить вам перепон?

Макдоун. Це запитання я не коментую.

Бреннер. Таку відповідь легко можна розшифрувати.

Макдоун. В армії я служив танкістом, а не шифрувальником, я відповів так, як мені здається доцільним відповісти у наш — дуже складний — час.

Бреннер. До вас звертався з проханням про позику режим полковника Санчеса?

Макдоун. У вас є його енергопроект?

Бреннер. Так.

Макдоун. Ми згодні позитивно розглянути питання про позику для Санчеса, але поки активи Граціо заарештовані і перебувають під опікою ревізорської групи фінансового управління, я безсилий щось зробити. А втім, якщо уряд Гаривасу вирішить провести з нами переговори до того, як закінчиться ревізія, ми найдоброзичливіше розглянемо його пропозиції. Ми не будемо їх «ретельно вивчати» і «по-діловому аналізувати». Ми готові до серйозної, взаємовигідної роботи.

Бреннер. Чи не здається вам, що становище на біржах тривожне?

Макдоун. Біржа є біржа. Вона — наше дитя, ми, а не адміністрація, гарантуємо стабільність цін, бодай відносну, ми, а не адміністрація, даючи позики і стимулюючи розвиток нових галузей промисловості в різних регіонах світу, намагаємося врятувати світ від безробіття… Ми реальні творці нашого світу, і я дуже не люблю, коли про найскладніший механізм біржі судять некомпетентно, а банкірів роблять якимись страховиськами…

Бреннер. Як ви ставитесь до банкірів, які спеціалізуються тільки на субсидуванні воєнної промисловості?

Макдоун. Комусь доводиться виконувати й таку роботу. Я відповідаю за себе і моїх однодумців, а ми є сила…

Бреннер. Я не спеціаліст з питань біржі, але колеги, які пишуть про фінанси — насамперед професор Верньє, — вважають, що зараз почалася прихована гра з цінами на акції бобів какао… А це монопольний продукт Гаривасу…

Макдоун. Я не компетентний в цьому конкретному питанні… Однак різка зміна цін і викиди акцій такі масовані, що я можу допустити початок гри… Звичайно, це не зачепить долі всього світу, але, згоден, інтереси декого, хто стоїть за всім цим, можна вгадати… Тим паче що ціна на гариваську валюту тільки-но впала на три пункти, це міцний удар по Санчесу, дуже міцний… Ситуація чимось нагадує мені срібну аферу, коли хтось намагався повалити мого доброго друга Ханта… Тоді теж розпустили чутки, нібито ряд банків продає срібло під позику, із збитком… Зразу ж почалася паніка, ціна впала… Але ж Хант досить довго піднімав вартість срібла — з шести доларів за унцію до п’ятдесяти, це була красива операція… Він скупив дві третини світових запасів срібла… Його план був цікавий: підняти срібло над золотом, стати імператором світу, срібним імператором… Та він піднімав ціни поступово, а його вдарили зразу… Те саме і з акціями гариваського какао… Або хтось грає, досить серйозно грає на біржі і тільки на біржі, або це політична спекуляція, яка має усунути Санчеса як нестабільну постать.

Бреннер. Може початися некерована реакція?

Макдоун. Тобто криза? Ні. Це локальна справа, вона стосується лише Гаривасу.

Бреннер. Але в режиму Санчеса є не тільки вороги, а й друзі. Як ви гадаєте, вони мовчатимуть, коли криза розростеться?

Макдоун. Якщо через какао почнеться третя світова війна, інопланетяни від душі посміються.

Бреннер. Але ж боби какао збирають люди…

Макдоун. Це патетика, містер Бреннер, це мене не обходить.

Бреннер. А чи не здається вам, що за нестійкістю на біржі, за очевидною грою…

Макдоун. Це ви кажете «очевидна»… Я сказав, що гра можлива.

Бреннер. Добре, я приймаю вашу корективу… Чи не вважаєте ви, що хтось намагається встановити контроль на боби какао?

Макдоун. Ви маєте на увазі небезпеку встановлення монопольного контролю над ринком з боку окремих осіб?

Бреннер. Звичайно.

Макдоун. Мабуть, така можливість існує… На мою думку, по-перше, хтось намагається притримати акції бобів какао, а по-друге, можу припустити, що цих акцій уже продано значно більше, ніж може бути насправді…

Бреннер. Ви здогадуєтесь, хто ті люди, які почали гру? Які банки чи концерни стоять за всім цим?

Макдоун. Знаєте, я спитав свою внучку: «Чому ти така недобра, людей ображаєш?» Вона мені відповіла: «Не знаю, треба запитати в мами…» Знайдіть їхню маму, містер Бреннер, я дідусь, а дідусі — вже нешкідливі люди, чоловіки без фантазії, що може бути нуднішим?

Перед вильотом до Гаривасу Бреннер повідомив журналістам, що після того як він передав повний текст інтерв’ю через Макдоуна в Париж, у його номері пролунав дзвінок і хтось, не відрекомендувавшись, порадив йому «притримати публікацію, бо вона може поставити вас у дуже скрутне становище, коли ви повернетесь до Парижа… Точніше, якщо ви туди повернетесь…

52

18.10.83

Верньє знав, що Марі кохає Санчеса, і тому повсякчас тривожився за долю лідера Гаривасу.

Ночами, коли, зморений роботою, він лягав у ліжко, то довго не міг заснути, відчуваючи своє батьківське безсилля; немає, мабуть, страшнішого за це переживання.

— Любий, а що, коли тобі надрукувати те, що ти знаєш? — сказала якось Гала. — Ти ж місця собі не знаходиш… Це може бути дуже небезпечно?

— Яке це має значення? — роздратовано знизав плечима Верньє. — Коли йдеться про дівчинку, страху немає… Просто мене ніхто не надрукує.

— А що ж робити?

— Не знаю… Сподіваюсь, мудрі люди зрозуміють те, що я зараз