Кохання проти субординації - Оксана Мрійченко
— Я не боюся осуду, Вікторіє Анатоліївно! — твердо відповіла їй Каріна. — Якщо зі мною поруч буде мій коханий чоловік, то мені не важлива думка оточуючих. Я не зробила нічого ганебного або злочинного. Тому мені нема чого соромитися!
— Як знаєте! — фиркнула Вікторія та різко повернувшись попрямувала до входу в будівлю, залишивши Дениса і Каріну позаду.
— Ну ось, перший крок зроблено! — посміхнувся Каріні Денис. — Не так вже й страшно, правда?
— Як ти думаєш, вона має рацію? Щодо загального осуду? — вимовила Каріна.
— Я думаю, що співробітники твого відділу точно не будуть нас із тобою засуджувати. Вони ставляться до тебе з симпатією і вже звикли до нашої з тобої дружби. А решта... Подивимося.
— Денисе, може мені краще звільнитися? Це вирішило б проблему.
— Але це було б неправильно, моя дівчинко. Ти відмінно працюєш і я бачу, що ти любиш цю роботу. Та й Світлана Єгорівна тебе не відпустить. Крім цього, я вже так звик працювати з тобою поруч... — він пригорнув її до себе.
— Тоді ходімо, не хочу спізнюватися, — посміхнулася йому Каріна.
Вони зайшли в будівлю і піднялися на верхній поверх на ліфті. Денис продовжував тримати Каріну за руку. Удвох вони йшли по коридорах і ввічливо віталися зі всіма, кого зустрічали дорогою. Каріна помітила, що всі співробітники дивилися на неї та Дениса з подивом, але не побачила в їх очах явного осуду... скоріше посмішку. Дівчина відчула себе трохи впевненіше та міцніше стиснула руку Дениса.
Він провів Каріну до кабінету відділу маркетингу. Була майже восьма, тому всі співробітники вже перебували на своїх місцях. Денис відчинив прозорі двері кабінету, пропускаючи вперед Каріну.
— Всім доброго ранку! — бадьоро привітався директор.
Всі чемно відповіли на його привітання і помітили, що Денис тримає Каріну за руку. Побачивши дівчину, Вероніка підстрибнула на місці та кинулася до неї. Каріна відпустила руку директора та з радістю обняла подругу.
— Каріна! Ну нарешті! — промовила Вероніка. — Я скучила за тобою і мені стільки всього потрібно тобі розповісти!
— Мені теж, — посміхнулася їй Каріна.
— Дівчата, я радий, що вам є про що поговорити, — з посмішкою втрутився в розмову Денис. — Але я сподіваюся, що ви відкладете вашу бесіду до обіду? Завтра ми запускаємо рекламу торгового центру, тому сьогодні у нас багато роботи.
— Звичайно, Денисе Олександровичу! — посміхнулася Вероніка. — Робота буде виконана вчасно! Ми з Каріною побалакаємо за обідом.
— Я радий, що ви мене зрозуміли! — весело сказав Денис, а потім звернувся до Каріни. — Я теж піду, попрацюю. Побачимося пізніше!
Сказавши це, Денис акуратно обійняв Каріну та ніжно доторкнувся губами до її губ. У кутку кабінету почувся гуркіт. Всі присутні повернули голови у бік шуму та побачили там Марину. Дівчина стояла біля полиці з великими теками паперів та з відкритим ротом дивилася на Дениса і Каріну. Біля її ніг на підлозі лежало дві великі теки. Марина поспіхом нахилилася підняти їх та пробурмотіла:
— Прошу вибачення, я просто...
— Мариночко, я вас дуже прошу, будьте акуратніше, — розсміявся Денис, продовжуючи обіймати Каріну. — Нам не потрібен травматизм на робочому місці!
— Так, звичайно, — Марина. як і всі інші співробітники, теж почала сміятися. — Пробачте мені…
— Доброго ранку! Що за гуркіт у вас тут із самого ранку? — пролунав біля дверей строгий голос Світлани Єгорівни.
Денис повернувся до тітки, не випускаючи Каріну з обіймів і вимовив:
— Доброго ранку, Світлано Єгорівно! Не гнівайтесь на Марину. Вона трохи... відволіклася на нас з Каріною.
Всі співробітники знову захіхікали, а Світлана Єгорівна уважно подивилася на племінника та свою помічницю. Вона посміхнулася, а потім сказала, звертаючись до підлеглих:
— Ну все, повеселилися — і годі! Пора за роботу! Марино, я все ж таки чекаю від вас рекламний план для стоматології!
— Не хвилюйтеся, Світлано Єгорівно, у мене майже все готово! — відповіла їй Марина.
— Чудово! — Світлана Єгорівна знову подивилася на Дениса. — Синку, зайди будь ласка до мене в кабінет, — вона зробила крок до дверей, а потім озирнулася і додала. — І ви теж, Каріно!
