Білий попіл - Ілларіон Павлюк

— Пробачте мені. Пробачте, якщо зможете… І… Бережи її, Хомо. Бережи. Вона мені — як дочка…

Сотник уже заходив у дім, коли додав, не обертаючись.

— І ось що. Благословення в батьків усе-таки попросіть. Але в разі чого — нікого не слухайтеся! Не слухайтеся, не бійтеся й не озирайтеся!

І Настя міцно-міцно стиснула мою руку.

Від автора

Дякую моїй дружині за янгольське терпіння. 

Вибач, рідненька, що я постійно був однією ногою в іншій реальності, а ти — змушена проводити вихідні в світі «Білого Попелу», а не там, де хотілося тобі.

Дякую моєму другові письменнику Михайлові Бриниху. 

Друже, твої поради виявилися безцінними, а переклад українською — перевершив мої найкращі сподівання! 

Дякую іншому другові, режисерові та продюсеру Володимиру Рибасю. 

Не уявляю, де ти береш сили пам’ятати всіх героїв та сюжетні повороти, а на додачу — критикувати все це чи підтримувати… Але без тебе я б, напевно, здурів наодинці з отим усім!