Українська література » » Немезида - Агата Крісті

Немезида - Агата Крісті

---
Читаємо онлайн Немезида - Агата Крісті
багато малювала. Я пишалася нею. А тоді раптом вона закохалася в того жахливого, психічно хворого молодика.

— Ви маєте на увазі сина містера Рейфаєла, Майкла Рейфаєла?

— Так. Краще б він ніколи тут не з’являвся. Але сталося так, що він був проїздом у цій місцевості, його батько хотів, щоб він нас навідав, і ми запросили його на обід. Він умів прикинутися дуже чарівним, ви, певно, знаєте. Але він уже тоді був закінченим мерзотником, безнадійним і невиправним злочинцем. Він уже двічі сидів у в’язниці, звабив і покинув кількох дівчат. Але я ніколи не думала, що Вериті… То була якась нерозсудлива й одержима пристрасть. Мабуть, це буває з дівчатами в такому віці. Вона була без тями від нього. Усе те, що з ним сталося, було не його провиною, так вона нас запевняла. Ви знаєте, як ото дівчата кажуть: «Усі проти нього», так вони завжди кажуть. Усі проти нього. Ніхто не хоче зрозуміти його. О, такі речі буває просто нестерпно слухати. Невже закохані дівчата неспроможні почути голос тверезого глузду?

— Як правило, неспроможні, — зітхнувши, промовила міс Марпл.

— Вона нічого не хотіла слухати. Я спробувала була віднадити його від нашого дому. Сказала йому, щоб більше до нас не приходив. Я, звичайно, зробила тоді дурницю. Згодом я це зрозуміла. Це призвело тільки до того, що вона почала зустрічатися з ним поза нашим домом. І я не знала, де вони зустрічаються. Вони призначали різні місця для своїх побачень. Він мав звичай приїздити машиною до умовленого місця, а потім привозив її додому пізно ввечері. Раз чи двічі привозив її лише наступного дня. Я намагалася зупинити їх, казала, що цьому треба покласти край, але вони мене не слухали. Вериті мене не слухала. Я, звичайно, не сподівалася, що мене послухає він.

— Вона хотіла одружитися з ним? — запитала міс Марпл.

— Ні, я не думаю, що в них усе зайшло так далеко. Не думаю, що він будь-коли хотів одружитися з нею чи думав про щось таке.

— Я дуже вам співчуваю, — сказала міс Марпл. — Ви, певно, багато вистраждали.

— Атож. Найтяжчі хвилини у своєму житті мені довелося пережити, коли мене викликали впізнавати тіло. Це було вже пізніше — після того як він зник звідси. Ми, звичайно, думали, що вона втекла з ним, і сподівалися, що рано чи пізно вони повідомлять про себе. Я знала, поліція поставилася до цієї справи дуже серйозно. Вони викликали Майкла до відділка й довго його допитували, але його розповідь про себе не збігалася з тим, що розповідали про нього інші.

А потім вони знайшли її. Дуже далеко звідси. Миль за тридцять, не менше. Вона лежала в канаві під густим живоплотом біля глухого путівця, яким давно вже ніхто не їздив. Атож, мені довелося поїхати туди й побачити її труп у морзі. Жахливе видовище. Навіщо він повівся з нею так жорстоко? Навіщо розбив їй голову й спотворив обличчя? Невже йому не досить було просто задушити її? Він задушив Вериті її власним шарфом. Я не можу… не можу більше… Це нестерпно… нестерпно…

Сльози заструменіли по її щоках.

— Я співчуваю вам, — сказала міс Марпл. — Я дуже, дуже вам співчуваю.

— Я вірю, що ви мені співчуваєте. — Несподівано Клотільда подивилася на неї. — А ви ж іще не знаєте найгіршого.

— У якому розумінні?

— У мене великі сумніви… щодо Антеї.

— А до чого тут, власне, Антея?

— Вона була тоді такою дивною. Ніби переживала напад ревнощів. Зненацька вона не злюбила Вериті. Дивилася на неї таким поглядом, наче ненавиділа її. Іноді я думаю… я думала радше… ой, ні, це жахлива думка, не можна думати такого про власну сестру… з нею були випадки, коли вона могла кинутися на когось. У неї, знаєте, бувають незбагненні напади люті. І я думаю, а чи не могло статися…. о Господи, я не повинна такого казати. Такого просто не могло бути. Забудьте, прошу вас, те, що я вам сказала. Це все дурниці, це все пусте. Але ж… але ж… Її не можна вважати цілком нормальною. Я не можу заплющити на це очі. Ще в дитинстві в неї було кілька дивних пригод… Із тваринами. У нас був папуга. Папуга, що базікав усяку нісенітницю, як то буває зазвичай із папугами, і вона скрутила йому шию, і після того я вже не могла дивитися на неї, як раніше. Я не могла довіряти їй. Я ніколи не була певна… О Господи, схоже, я теж впадаю в істерику.

— Заспокойтеся, — сказала міс Марпл. — І ніколи не думайте про таке.

— Ні, я не думатиму. З мене цілком досить і того, що Вериті померла. Померла жахливою смертю. Принаймні, інші дівчата тепер у безпеці від того хлопця. Його засудили на довічне ув’язнення. Він і тепер у в’язниці. Вони його не випустять, і він уже ніколи не скривдить нікого іншого. Але мені дивно, чому вони не визнали його психічно ненормальним — обмежено відповідальним, як тепер кажуть. Його треба було відправити до божевільні. Він не міг відповідати за свої дії.

Вона підвелася й вийшла з кімнати. Місіс Ґлін увійшла, розминувшись із сестрою у дверях.

— Не звертайте великої уваги на Клотільду, — сказала місіс Ґлін. — Вона так і не прийшла до тями після того страшного нещастя, яке сталося кілька років тому. Вона дуже любила Вериті.

— Вона, схоже, турбується про свою молодшу сестру.

— Про Антею? З Антеєю все гаразд. Щоправда, у неї трохи негаразд із головою, ви ж знаєте. Вона трохи… Істерична. Багато що дратує її, у неї виникають дивні фантазії, уява іноді заводить її надто далеко. Але я не думаю, що Клотільда має найменші підстави турбуватися за неї. Господи, хто це там пройшов повз вікно?

У засклених дверях, які виходили в сад, з’явилися дві жінки, усміхаючись дещо збентежено.

— О, вибачте нам, будь ласка, — сказала міс Бароу, — ми просто обходили навколо будинку, видивляючись, чи тут немає міс Марпл. Нам сказали, що вона перебуває у вас, і я подумала — ага, ви тут, моя люба міс Марпл. Я хотіла сказати вам, що ми так і не поїхали сьогодні до тієї церкви. Її, як нам сказали, зачинено на ремонт, і ми вирішили сьогодні вже нікуди не їхати. Можливо, ми влаштуємо собі якусь екскурсію завтра. Сподіваюся, ви не гніваєтеся на нас, що ми з’явилися так несподівано. Я намагалася подзвонити біля парадних дверей, але, схоже, дзвінок не пролунав.

— Він і справді іноді не спрацьовує,

Відгуки про книгу Немезида - Агата Крісті (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: