Українська література » » Гордість і упередження і зомбі - Сет Грем-Сміт

Гордість і упередження і зомбі - Сет Грем-Сміт

---
Читаємо онлайн Гордість і упередження і зомбі - Сет Грем-Сміт
безперечно, утрималася б від таких натяків. Вона хотіла лише вивести Елізабет з рівноваги згадкою про чоловіка, до якого, на її думку, та була небайдужа, і зганьбити її в очах Дарсі. Можливо, міс Бінґлі хотіла ще й нагадати містеру Дарсі про необачні витівки певних членів родини Беннет. Але вона й гадки не мала, що міс Дарсі колись ледь не втекла з Вікгемом.

Стриманість Елізабет заспокоїла містера Дарсі. Міс Бінґлі, роздратована й розчарована, не наважилася спитати про Вікгема прямо, тож Джор-джіана врешті також опанувала себе, хоча й не аж так, щоб знову долучитися до розмови. Вона ретельно уникала погляду брата, але той, здавалося, геть забув про її причетність до цієї історії. Міс Бінґлі хотіла віднадити його від Елізабет, а натомість досягла протилежного — дівчина тільки виросла в його очах. Такого невдалого нападу світ не бачив із часів Битви за фортецю Туму.

На тому, власне, їхній візит добіг кінця. Поки містер Дарсі проводжав гостей до брички, міс Бінґлі невтомно глузувала з манер і вбрання Елізабет, проте Джорджіана її балачок не підтримувала. Після братових слів вона була про Елізабет найкращої думки — адже він ніколи не помилявся. Він відгукувався про Елізабет так тепло, що Джорджіана дійшла висновку: то мила і світла дівчина. Коли Дарсі повернувся до святилища, міс Бінґлі не стрималася й повторила частину спостережень, якими доти ділилася з його сестрою.

— Надзвичайно кепський вигляд мала сьогодні міс Еліза Беннет! — вигукнула вона. — Ніколи не бачила, щоб хтось зів’яв так швидко. А яка в неї згрубіла й шорстка шкіра! Ми з Луїзою погодилися в тому, що впізнати її для нас було б справою нелегкою.

Можливо, містерові Дарсі такі слова й були не до вподоби, проте він лише стримано відказав, що не помітив жодних змін, крім засмаги — природного наслідку літньої мандрівки.

— Я взагалі не розумію, — вела далі міс Бінґлі, — чому її вважають гарною. Її бюст надміру пружний, на руках немає зайвої пухкої плоті, а ноги занадто довгі й худі. Про ніс і казати нема чого — надто мініатюрний. Зуби непогані, але що з того? Що ж до очей, які дехто вважає гарними, то я не бачу в них нічого надзвичайного. А ще мені геть не до вподоби її розумний чіпкий погляд, та й поводиться вона так самодостатньо й стримано, мовби завжди знає, як треба чинити. І що вона собі думає!

Міс Бінґлі була цілковито певна, що Дарсі подобається Елізабет, тож мала б розуміти, що це не найліпший спосіб виставити себе у вигідному світлі, проте злість — не найкращий порадник. Коли на його обличчі промайнула тінь роздратування, вона вирішила, що домоглася свого. Проте він і далі мовчав. Міс Бінґлі, втім, постановила, що таки змусить його щось сказати, й вела далі:

— Пригадую, ми так здивувалися, коли почули, що в Гартфордширі її всі вважають красунею! Пам’ятаєте, якось у Незерфілді ви сказали: «Це вона красуня? Та вона така ж гарна, як її мати дотепна». Проте згодом ви змінили думку — і, напевно, стали навіть вважати її гарненькою.

— Так, — відповів Дарсі, не спроможний далі стримуватися, — коли ми тільки познайомилися, вона здалася мені гарненькою. Та тепер я вважаю її однією з найчарівніших жінок, яких знаю.

І пішов геть. Міс Бінґлі свого домоглася — змусила його сказати те, що не справило прикрості нікому, крім неї самої.

Повертаючись до міста, місіс Ґардінер і Елізабет розмовляли про все, крім того, що справді цікавило їх обох. Вони обговорили вигляд і поведінку всіх, крім тієї особи, до якої було прикуто їхню увагу. Вони говорили про його сестру, його друзів, його святилище, його дзаредзусі — про все, крім нього самого. Елізабет хотіла довідатися, що про нього думає місіс Ґардінер, а місіс Ґардінер була б тільки рада, якби небога завела про це розмову.

Розділ 46

ЕЛІЗАБЕТ БУЛА РОЗЧАРОВАНА, коли, прибувши до Лембтона, не отримала листа від Джейн. Наступного дня прикрість лише посилилась, але третій ранок нарешті поклав край очікуванню: вона одержала одразу два листи — і штемпель на одному свідчив, що лист затримався, бо поштовий диліжанс обсіли зомбі.

Коли прибула пошта, вони саме збиралися на прогулянку. Тітонька й дядечко дали їй змогу на самоті насолодитися читанням і рушили гуляти самі. Почати Елізабет вирішила з листа, який затримався, — його було написано п’ять днів тому. На початку йшлося про гостини й вечірки, якими могла похизуватися їхня околиця; друга половина листа, написана наступного дня непевною рукою, містила важливіші відомості. Ось про що в ній йшлося:

Відтоді, як я написала останні рядки, моя люба Ліззі, прийшла неочікувана і тривожна звістка. Те, що я мушу тобі розповісти, стосується нашої бідолашної Лідії. Опівночі, коли ми вже наготувалися до сну, прибув терміновий лист від полковника Форстера. Він повідомляв, що Лідія втекла до Шотландії з одним із офіцерів — а якщо вже казати всю правду, то з Вікгемом! Уяви, як це нас приголомшило. Мені дуже прикро, що вони зважилися на такий нерозумний вчинок, проте я сподіваюся на краще. Можливо, ми помилялися щодо вдачі Вікгема. Я знаю, що це легковажний і необачний юнак, проте мусимо шукати в ньому й добре: сподіваймося, що він не мав лихого заміру. Принаймні він безкорисливий — адже добре знає, що батько не може запропонувати за нею посагу. Нашу бідолашну матінку це вразило в самісіньке серце. Батько тримається краще. Я рада, що ми не розповіли їм про справжню причину його сварки з містером Дарсі й про те, як він повівся з глухим юнаком. Ми й самі мусимо витіснити це з пам’яті.

Дочитавши цей лист, Елізабет миттю схопила наступний і, нетерпляче його розгорнувши, пробіглася очима по рядках. Його було написано наступного дня.

ЛЮБА ЛІЗЗІ,

Не знаю, як тобі й розповісти. Новини погані, однак зволікати не можна. Шлюб із містером Вікгемом — нерозважливе рішення, проте зараз ми й за таку звістку були би вдячні, адже є підстави вважати, що бідолашну Лідію викрадено проти її волі! Полковник Форстер прибув до нас учора — він виїхав із Брайтона майже одразу після того, як вислав термінового листа. Лідія лишила місіс Ф. записку, де писала, що збирається потайки вийти заміж, проте Вікгем іншому офіцерові казав, що і не думав про шлюб. Це передали полковникові Ф. Він одразу вирушив їм навздогін. Він вистежив їх у Клепгемі

Відгуки про книгу Гордість і упередження і зомбі - Сет Грем-Сміт (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: