Заручниця для мажора - Деріка Лонг

Жінка з розумінням гойдає головою та тягне руки до картини.

Але мій погляд привертає одна деталь, через яку моє серце починає шалено битись.

— Залиш ! — викрикую. — Йди геть з цієї кімнати. — звісно служниця не заперечує і з сумним обличчям прямує до кухні.

Обережно торкаюсь підписа внизу полотна та вивчаю кожен його міліметр, підбігаю до робочого столу і починаю шукати папку з документами.

— Де ? Ну де ж вона ? — роздратовано кричу і кидаю на підлогу всі папери, які попадаються мені під руки.

Нарешті знаходжу важливий документ про співпрацю з моєю компанією.

— Мілана... — однаковий підпис. — Невже зійшов з розуму через цю юну дівку ?

Розсіяним поглядом порівнюю підпис на картині і на документах, розумію, що співпадінь не існує.

Це вона, моя економістка жива.

— Оксано, швидко сюди. — в ту ж хвилину біля мене опиняється жінка.

— Дізнайся, хто подарував мені цю картину, вона мені дуже сподобалась.

Служниця не приховує здивування, нещодавно я говорив, що подарунок не довподоби, а вже зараз дивлюсь на нього захопленно та з надією.

З надією, що знайду її...