Між нами контракт - Кетрін Огневич

Його слова лише розлютили мене ще більше, і я схопила перше, що потрапило під руку, і кинула в нього. Цей козел, звісно ж, ледь зміг ухилитися від баночки з шампунем, яка летіла в нього, і почав сипати прокльонами. Я одразу ж попрямувала до нього, і штовхнула з усієї сили, від чого той похитнувся і приземлився на дупу просто в коридорі.

— Ще раз скажете щось подібне, і наступного разу я точно щось відріжу вам! — з цими словами я зачинилася у ванній, і про всяк випадок поставила до дверей невеличкий пуф, який стояв біля комода з дзеркалом. Звичайно, надовго він його не затримає, але так я виграю собі трохи часу.

Через кілька хвилин почулися крики. Мабуть, Влад сперечався з батьком. Утім, той сам напросився. Я ні за що в житті не дозволю йому наблизитися до себе. Ще невідомо, що в цього придурка на думці... Незабаром почувся тихий стукіт, і я одразу занепокоїлася.

— Лисенятко, це я... — Зітхнувши від полегшення, я попленталася до дверей і, відсунувши пуф убік, відчинила двері. На губах Влада сяяла усмішка, коли він одразу ж притягнув мене у свої обійми.

— Він пішов?

— Так. Чорт, ти просто незрівнянна, Лисенятко! Ти повалила мого старого на дупу! Я б був не проти побачити це ще раз.

— Ну, вже ні. Наступного разу, коли сунеться сюди, я точно не відповідаю за себе, Владе! Клянуся, цей придурок мене вже починає дратувати! Я знаю, що він твій батько, але, чорт забирай, я нізащо не дозволю йому наблизитися до мене! — Влад одразу ж змінився в обличчі.

— Що він сказав тобі?

— Щось про мій вогник, і про те, що в ліжку я, напевно, як тигриця, що, звісно ж, неправда... — Влад тихо загарчав, від чого я здригнулася.

— Чорт, якби я чув, що він тобі говорив, я б усе-таки врізав йому! 

— Ну, я зробила це замість тебе, — усміхнулася я, дивлячись на нього, і він нахилився, і поцілував мене в носик.

— Боже, я говорив, як обожнюю тебе?

— Ні, не говорив...

— Я просто до біса обожнюю тебе, Лисенятко! — Він почав залишати поцілунки на кожній ділянці мого обличчя, що лише ще більше розсмішило мене. — До речі, ти так і не відповіла на моє запитання. Ти будеш...

— Так! Інакше я просто не зможу нормально спати. Я вже занадто сильно звикла до того, що прокидаюся поруч із тобою.

— Як і я, Лисенятко. Як і я...