Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав

Не можу передати яке тепло розливалося по всьому тілу . 
Я дивилася як акуратно чоловік ставить квіти в раніше приготовану вазу і в мене з'являлася посмішка.
Мої почуття до нього тільки ставали сильнішими , але я не могла цього показати . Не зараз ... Не так просто .

Ми підійшли до столика і чоловік відсунув мені стілець , а коли я сіла то на мої плечі лягла тепла ковдра .

- Не хочу щоб ти змерзла .- проводячи долонями по моїх руках , сказав Адам .
Чим викликав нову хвилю дрожи по всьому тілу .

За вечерею ми розмовляли мало , але це не напружувало. Навпаки , було дуже комфортно .
Наче , ти повертаєшся в якесь рідне місце , і тобі не потрібно нічого говорити. Просто бути тут і зараз , і все .

Вкотре наповнивши наші келихи Адам піднявся і на хвилину зник , а коли повернувся то накруг лунала спокійна , романтична мелодія .

- У мене є для тебе подарунок .- усміхнувся він і поклав переді мною довгу, синю коробочку.

Всередині знаходилась підвіска , на золотому ланцюжкові .
Підвіска була схожа на мордочку лисиці , а очі тварини виблискували діамантами .

- Вона дуже гарна .- не відриваючи погляду від прикраси , сказала я .

- Дозволиш?- поглядом він пройшовся по моїй шиї , і я кивнула .

Адам вийняв прикрасу , підійшов до мене ззаду . Прибрав волосся й обережно зачепив застібку , а потім його губи ледь торкнулися моєї шиї.

- Потанцюй зі мною. - прошепотів чоловік .

І як я могла відмовити ...
Звісно , я погодилася . І не жаліла ані секунди .

Він притискав мене так до себе , наче востаннє . А мені подобалося вдихати його запах.
Кожний його рух , дотик , погляд показував трепет з яким він ставився до мене . І я танула , наче морозиво під палючим сонцем.

Мелодія змінилася , а ми все повільно рухалися в обіймах одне одного .

Раптом я побачила як на підлогу падають маленькі сніжинки і підняла догори очі .

Почався сніг , густий , пухнастий сніг , який придавав цьому моменту чогось казкового .

На мій кінчик носа впала велика сніжинка , і я усміхнулася .

- Ти така гарна ...я сумував за тобою .
Промовив Адам і торкнувся губами мого носика , змушуючи сніжинку зникнути .

Він дивився мені прямо в очі , запитуючи дозволу . І я дозволила ...
Наші губи злились , і з мого рота вирвався стогін .

Адам цілував , наче стримувався все життя . А я не відштовхувала його .
Віддавалася йому повністю .Навіть забула де знаходжуся .
Ковдра сповзла по плечах , але холодно зовсім не було . Навпаки, я вся палала .
Кожний міліметр мого тіла жадав цього чоловіка.

Адам спустив руки на мої сідниці й притис ближче до себе , даючи зрозуміти що він збуджений не менше за мене .І це мене привело до тями .

Він посварився з Діаною , вони розійшлися ...зараз . А потім він знову мене приревнує і побіжить до неї?
Ні , цього разу я не здамся так легко .

- Щось не так ?- спитав чоловік, дивлячись мені в очі .
- Я не можу... Не зараз. Відвези мене додому .

Очі Адама потухли , але з обіймів він мене не випустив . Зробивши глибокий вдих знову подивився мені в очі.

- Залишся зі мною ... 
Я хотіла заперечити , але він продовжив .
- Нічого не буде . Просто  дозволь спати з тобою поруч ... А ще я хотів покатати тебе на яхті .

Від здивування я не знала що сказати . Він серйозно ?
Та дивлячись на серйозне обличчя чоловіка , я бачила підтвердження його слів.

- Гаразд ...- майже чутно відповіла я.

      ***

Адам кермував так упевнено , наче робив це все життя . Мотоцикл , яхта ... Що ще вміє цей чоловік ?

Я дивилася на нього , в світлі місяця і стримувала свої справжні "хочу"....

Прийнявши душ, я натягла трусики , загорнулася в теплий білий халат і зайшла в каюту .
Чоловік лежав на широкому ліжку в простій футболці й спортивних штанах.І навіть зараз він був неперевершений .
Накачані руки , широкі плечі , кубики на пресі , які я пам'ятала з нашої першої ночі ... Тряхнувши головою,  проганяла думки .
Емма , господи ...що за розпусні фантазії ...

Він  обвів моє тіло поглядом , втягнув шумно повітря і підняв для мене ковдру. Під яку я швидко залізла .
Через хвилину в каюті погасло світло  і на мою талію лягла гаряча , чоловіча рука.

Адам обіймав , але не притискався , наче питаючи дозволу . Вже в котре за вечір .
На моїх губах з'явилася посмішка, і я сама притулилась попою до нього .

- Я більше ніколи тебе не відпущу .- сказав чоловік і поцілував мене у все ще мокре після душу волосся .
- Не відпускай .- відповіла я.

Сон прийшов несподівано, і спала я наче на хмарках.Легке похитування на хвилях заколисувало , а мирне сопіння Адама над моїм вухом давало надію що цього разу все буде чудово ...