Заміж у покарання - Марія Акулова

– Я у Бригантині… А ви…

– Якщо закінчила та планів немає, можемо повечеряти. Я заберу. А ти, доки чекаєш, вибереш місце. Я у вас не дуже орієнтуюсь.

Айдар замовкає. І я теж мовчу.

Мабуть, надто довго. Тому що, не витримавши, чоловік уточнює:

– Ні?

Моє багатостраждальне серце знову реагує. З болота гидливості, в яке я, заперечуючи це, поринала, мене викидає на поверхню. Я вдихаю новий стрес. Навіщо зі мною вечеряти?

– Ви так натякаєте, що зі своїми кулінарними подвигами мені краще не насідати?

Салманов у відповідь на шпильку хмикає. Я чую, як тихенько дме в мікрофон. Майже відчуваю шкірою на шиї. Лоскотно.

І навіть сама посміхаюся, хай і несміливо.

– Ні, Айлін. Я просто дуже голодний. Ти зі мною знову на ви. І у тебе є нові босоніжки. Мені здається, із цих елементів можна скласти непоганий вечір. Познайомимося ближче. Давно пора. Домовились?

Заштовхуючи глибше дитячий протест і стримуючи нерозумне бажання уточнити: чому зі мною, а не з іншою, відповідаю:

– Так.