Шалена жінка та бос-недоумок - Маріанна Аріна

***

Дорогою додому вони мовчали. Чейз напружено стискав кермо і навіть не дивився у її бік. Його думки були десь далеко.

– Любий, хочеш я щось зроблю для тебе? – Запитала вона, як тільки переступили поріг будинку. І грайливо додала. – Я ж обіцяла тобі приємний «бонус».

Але Чейз тільки заперечливо похитав головою і мовчки пішов до іншої кімнати. Його не було хвилин двадцять. І Кейт, не витримавши, пішла шукати його. Обережно зазирнула до кабінету. Чейз, опустивши голову, стояв біля вікна. Спочатку їй здалося, що він просто задумався. Але його плечі почали здригатися. Стало зрозуміло, що він... плаче.

Так захотілося обійняти його зараз, поцілувати, втішити. Але навряд чи такий гордий чоловік захотів би, щоб його застали в такому стані. Скоріш за все, він вважає, що сльози – це неприпустима слабкість. Тому при всьому своєму бажанні, Кейт просто тихенько пішла.

Десь хвилин за двадцять він спустився до неї. Спокійний і зібраний, хоч все ше таким же сумним і похмурим.

– Любий, тільки не закривайся, будь ласка, зараз у собі. Тобі боляче, бо твою давню  душевну рану сьогодні потурбували. Але завтра стане легше, ось побачиш. Ти зміг проговорити  вголос те, що боліло багато років. Що мені зробити, щоб тобі зараз стало легше?

– Я не знаю. – він знизав плечима. – Просто будь поруч. Я прийду до тями, але мені потрібен час.

Проте Кейт розуміла, що його увагу треба переключити на щось зовсім стороннє.

– Зате я знаю! Ми пограємо у «вгадайку».

Здивування на обличчі Чейза порадувало її. Все ж таки краще це, ніж похмура закритість.

– Не дивуйся. Я зображатиму когось із знайомих тобі людей, а ти вгадуватимеш. Кажуть, мені непогано вдається це.

– Пфф… «Дитячий садок» якийсь. – Чейз продовжував бурчати, але обличчя трохи прояснилося.

– Ну і нехай. Це ж я виглядатиму кумедно. А ти так і залишишся серйозним та солідним чоловіком. – Кейт грайливо підморгнула і заскочила на диван. – Твої місця у залі для глядачів – на підлозі. А тут у мене буде сцена.

Хвилин п'ять в Чейза ще виходило залишатися серйозним, хоча усмішка пробивалася крізь похмурість. Ще через десять хвилин, коли Кейт взялася зображати їх головного бухгалтера та начальника служби безпеки, він вже сміявся до сліз. А коли вона дісталася жінок, які особливо наполегливо липли до нього і всіляко намагалися спокусити, Чейз вже відверто реготав, тримаючись за живіт і качався по підлозі, як дитина.

Кейт і сама більше не витримала:

– Ну, Чейз... Ти так смієшся, що я теж сміюсь і не можу далі когось показувати. Ой... – Вона скрикнула від несподіванки, коли її стрімко схопили і згрібли в обійми.

– Дякую, сонечко. – її цмокнули в ніс. – За те, що розсмішила і відволікла, за те, що підтримувала мене сьогодні, за те, що лишаєшся в моєму житті. – Він покривав її щоки, лоба, губи легкими поцілунками.

– Ти не уявляєш, як я рада чути твій сміх і бачити твою посмішку. Таким ти подобаєшся мені набагато більше. А ось той насуплений і розгніваний бичок, що носився повз мене весь рік, мені не подобався зовсім.

– Хто-хто? Бичок? Це я бичок? – брови Чейза поповзли догори.

– Угу... я іноді подумки домалювала тобі ріжки, розфарбовувала мордочку в червоний і вдягала в ніс кільце. – Кейт вибралася із обіймів і провокуючи, почала потихеньку відступати назад. – І знаєш, виходило дуже органічно.

– Ах, ти ж маленька фантазерка зі збоченою уявою! – Чейз майже одразу спіймав її, притягнув до себе і жартома прикусив шию.

– Агов! Бички бодаються, а не кусаються. Ой ні, не треба бодатися. Ні-ні, ти надто великий бичок для мене. – Кейт ухилялася від нього, перебіжками ховалась то за крісло, то за журнальним столиком.

Вони обидва заливалися від сміху, доки несподівано в неї не запаморочилося в голові. Різко зупинившись, вона похитнулася. Чейз відреагував миттєво і притиснув її до себе.

– Кейт, що? Тобі погано?

– Ні, заспокойся. Трохи голова закружляла. Весь час забуваю, що мені, не можна бути такою активною. – Вона посміхнулася і цмокнула його в ніс. – Ну, серйозно. Нічого страшного. Слухай, а давай пізніше подивимося якусь комедію? Хочу затишно влаштуватися у твоїх обіймах і так заснути.

Сьогодні Кейт була щаслива. Їй вдалося не дати Чейзу впасти в депресію, розвеселити його, побешкетувати з іноді занадто серйозним чоловіком, подарувати йому відчуття домашнього затишку. А ще вона трохи дізналася про його сім'ю та його дитячі переживання. Раніше повністю закритий від неї його внутрішній світ сьогодні трохи відчинив дверцята. І вона була впевнена – це лише початок.