Парі на каченя, або Пограємось хлопчики - Тіна Вітовт

- Хто дозволив цим кур... дівчатам зайняти наші кімнати? - обурилася я перша, а Лєра мене підтримала.

- Ніхто їм не дозволяв, займати ніякі кімнати, - заперечив Артем, так як він один з хлопців хто має право розпоряджатися в будинку. - Просто дозволили розташуватися на деякий час, доки не приїде Марк. Вони мають жити у нього на дачі, не у нас, - намагався роз'яснити хлопець, і нам і тим куркам.

Потрібно було затіяти бійку, щоб побачити ці перекошені пики дівуль після роз'яснення Артема. Тепер їхні пики не дратували нас, тому що там нічого не нагадує про їхнє попередні зарозумілі вишкіри. Зараз же їх розфарбовані лиця доповнює невдоволення та розчарування.

Ага з'їли! Не такі вже вони і неперевершені фатальні красуні, якими вони хотіли здаватись. Та можуть спускатися з небес на землю, до нас простих смертних дівчат.

Зарозумілість та впевненість у своїй неперевершеності - це погано, адже одного прекрасного дня тобі можуть боляче її розвіяти.

Ми всі красиві та чарівні, тільки кожен по своєму. Немає однакових людей, і не потрібно когось копіювати. Адже у цих індивідуальних особливостях кожної людини і криється краса.

Як кажуть, на кожен товар є свій покупець. А коли ми розпочинаємо робити із себе когось іншого, забуваючи про себе справжню, ризикуємо втратити "свого покупця", адже вводимо навколишнє оточення в оману своєю неприродністю та штучністю.

Потрібно у першу чергу полюбити себе - такою особливою людиною, якою народилася, і вдосконалюватися. Але це вдосконалення більше має підкреслювати наші переваги, і недоліки переводити у ранг наших милих особливостей.

Так щось мене на філософію потягнуло. Ось уже літаю у хмарах і відволіклася від подій, що просто таки вирують розбурханим океаном на нашому подвір'ї.

Лєру Стас схопив та тримає. А чому? Та щоб вона не повидирала і так багатостраждальні патли дівок. Тих в свою чергу Тимур відтісняє в сторону. Правильно, від гріха подалі, а то за Лєру не ручаюсь, може і вирватися. Хоча, Стас добре її тримає, он уже готовий на плече закинути і понести у свою берлогу.

Дівки щось репетують на Лєру, на хлопців, хха, навіть на мене, хоча я стою мовчу. Повторюся, літала в хмарах, та роздумувала про високі матерії. Що поробиш, я така, можу вдатися до філософських роздумів про життя наше земне.

Не знаю скільки б ще продовжився балаган, але його перебив сигнал машини, що під'їхала до наших воріт. А це ще що за крендель?

З авто виліз Марк, власною неперевершеною персоною. Дивлячись на хижі вискали дівок, я йому не заздрю. Такі фурії і горло вночі можуть перегризти, чимось вони зараз схожі на собак у сказі.

- Ось і я, з напоями для коктейлів...

Із задоволеною пикою, та повними пакетами в руках, котрі продемонстрував, розпочав свою веселу промову Марк. Але помітивши прекрасну мальовничу картину, що відкрилася його погляду, як тільки увійшов на подвір'я, застиг як вкопаний. Нерозуміюче кілька раз блимнув своїми лупалками, а потім наважився все ж таки спитати.

- А що тут сталося? Чому ви всі такі мокрі та брудні?

- Я тобі, індик общипаний зараз розкажу що сталося, - простягла недобре Лєра, що вже була на плечі у Стаса, і коли тільки встиг закинути.

Ого, ми аж роти пороздзявляли від подиву. Ото Лєрка пішла у відрив, їй уже дівкам патли рвати мало, хоче ще нагородити лисиною одного красеня.

- Маркусику, - пропищала стражденним голосом Світлана, ох актриса, ще й сльозу пустила, а хвилину тому готова була сама його роздерти, - поглянь, що ті варвари з нами зробили. Вони ненормальні...

- Сама ти курка общипана ненормальна, - кинула я в сторону неадекватної, ще на нас буде наговорювати.

- Ось! Бачиш, - ще й пальцем тикнула переконуючи у своїй правоті, - їх потрібно тримати подалі від людей вони дикі.

- Мурчику, - я аж пирснула від сміху, банально таке звернення, це вже мимрила Лариса, і собі примарними сльозами омиваючись, з подруги приклад бере, - ти нам обіцяв незабутні враження, та чудовий відпочинок...

О, ми точно влаштували для них незабутні враження, та чудовий відпочинок. Можемо закріпити ефект.

Балан знову почав набирати оберти. Адже кожен розпочав доводити свою правоту.

Одні спочатку грали бідних овечок, та скиглили поливаючи все навколо неіснуючими сльозами. Потім же побачили, що мало ефекту і розпочали сипати на нас погрозами.

Ми ж захищали свою праведну діяльність. Не можна допускати подібні нахабства. Таке присікається в коріння. А отже відстоювали себе і свої дії до останнього.

І знову нас перебили. Так нахабно і не вчасно. Ми якраз дісталися один до одного з дівулями, і майже вчепилися у шевелюри, що добряче струснути та потягати. Адже хлопці вже несправлялися з нами, такими гарячими та темпераментними дівчатами.

- О, тут у вас так весело! Це що вечірка з багнюкою? Цікаво, не доводилося на подібному бувати. На пінній вечірці був, а це щось новеньке. Ну хоча б попередили, я б узяв щось на зміну переодягнутися.

Задирикуватий голос зачепив знайомими нотками насмішки. Огледілася. Денис...

Трясця! Ми так захопилися, що про нього геть забули. А тепер постали перед ним красуні мальовничі. Та що ж вони всі приперлися в один день на нашу голову?

Ах так, цього Лєра сама запросила, щоб її братик приревнував. Та тільки побачивши мене таку прекрасну з багнюкою на обличчі та волоссі - маю сумнів, що зацікавлю когось.

Та певно не всі такої ж думки як я. Тому що Артем наче зірвався з прив'язі. Рвучко потягнув мене на себе і впечатав у своє тіло, вибиваючи все повітря з моїх легень.

Та що він творить? Геть звихнувся?