Ось ваш вінець, леді - Джеймс Хедлі Чейз

А тим часом Лазард намагався помалу обійти Еккі. З боку скидалося на те, ніби ці двоє виконують уповільнену версію якогось африканського танцю. І раптом Еккі розлютився не на жарт.

— Якщо ти негайно звідси не заберешся, — зненацька сказав він, — то отримати такої прочуханки, що довго пам'ятатимеш.

Погроза, котра бриніла в голосі Еккі, змусила Лазарда зупинитися та хутко відійти на два кроки назад.

— Та ти, певно, п'яний, — сказав він. — Будь обережний, Еккі, бо як поводитимешся так і надалі, то потрапиш у біду.

Лазард якусь мить нерішуче постояв на місці, а тоді розвернувсь і подався геть.

Ми стояли та мовчки дивилися, як він іде. Відтак я трохи розслабився та витер долоні об поли свого піджака.

— Не подобається мені це, Мо, — проказав до колеги.

Еккі стиха вилаявся.

— Маємо пильнувати за цим хлопцем. Я поки зайду до відділку та владнаю справу із сержантом, а ти зачекай тут.

Чекати довелося недовго. Незабаром Еккі повернувся. На його обличчі була напружена посмішка.

— Усе гаразд. Заводьмо його досередини.

Ми вивели Каца з автівки та перебігли з ним до будівлі поліційного відділку. Мені було неспокійно, допоки не допровадили бандита всередину, та навіть тоді я запитував себе, чи не ліпше було би відвезти його до іншого поліційного відділку, розташтованого понад річкою.

З прилеглої кімнати вийшов черговий сержант і привітався зі мною кивком голови. То був дебелий, червоноликий ірландець[58] з холодними та жорсткими очима.

— Заховай-но цього парубка подалі з очей... Лазард може повернутися сюди будь-якої миті.

Сержант поглянув на Каца.

— Давно вже я хотів тебе злапати, — мовив він до нього. — Ведіть його сюди, хлопці. — І сержант ногою розчахнув інші двері та повів нас довгим коридором.

Зненацька Кац зігнувсь удвоє, рвучко розвернувся та кинувся до дверей, що вели на вулицю. Я очікував чогось подібного, проте не думав, що він рухатиметься так швидко. Бандитові майже вдалось утекти. Кац дістався до дверей, встиг їх відчинити та вже вискочив було назовні, коли я кинувся вперед, обіруч схопив його за ноги, і ми разом із гуркотом повалилися додолу.

Сержант побіг одразу за мною й приспів саме вчасно. Ми з ним схопили Каца та затягли його назад до поліційного відділку. Бандит пручавсь, як безумець, і кричав не своїм голосом. Я спромігся на секунду звільнити руку та зацідив йому в щелепу. Кац обм'як. Сержант ухопив його та поволік далі коридором, тоді кількома сходинками униз і, зрештою, до великої порожньої кімнати.

За хвилину-другу повернувся Еккі. Він мав схвильований вигляд.

— Лазард усе це бачив, — сказав він. — Я помітив його на тому боці вулиці.

Сержант оскаженів від люті. Він ухопив Каца за барки й трусив ним туди й сюди, а тоді звалив на підлогу, неначе торбу з вугіллям.

— Пате[59], пильнуй його гарненько, — звернувсь до поліціянта Еккі, — бо як даси Лазардові щонайменшу нагоду — він витягне цю падлюку звідси.

Сержант лише похитав головою на ті слова.

— Цей тип залишиться тут до завтра, до цієї самої години, — відказав він. — Сюди ніхто не прийде. Я маю ключа, і цей щуряка може волати донесхочу, хай хоч лусне від крику... однаково ніхто його не почує.

— Що ж, гадаю, наразі ми залишимо тебе побавитися з ним, — сказав я. — А завтра прийдемо та висунемо цьому типові обвинувачення.

Та сержант мене вже навіть не чув. Він повільно наближався до Каца, тримаючи перед собою стиснуті кулаки, а з глибини його грудей долинав низький, схожий на гарчання звук.

Ми з Еккі вийшли з кімнати, відгородившись дверима від жахливого завивання, що несподівано вирвалося з Кацової горлянки.

Розділ дев'ятнадцятий

— Ну от усе й почалося, Ніку, — сказав Еккі. — Тепер вороття немає, мусимо довести цю справу до завершення.

— Думаєш, той Лазард спробує витягнути Каца з-за ґрат?

— Гадаю, він зустрінеться зі Спенсером. Такі хлопці, як цей адвокат, завжди воліють ускочити в будь-яку халепу обома ногами.

Я підійшов до автівки.

— Слухай, Мо, покласти край цій оборудці мусимо якнайшвидше, поки Каца не витягли з буцегарні. Рушай до Федерального бюро[60] та розкажи їм усе. Подбай, аби сержант цієї-таки ночі передав Каца федералам. Щойно цей покидьок буде у них, Лазард уже нічим йому не зарадить.

Еккі зсунув капелюха на потилицю.

— А ти що збираєшся робити?

— Шукатиму Марді, — похмуро відказав я.

— Авжеж... але де саме? Ти ж не можеш просто кружляти містом. Тобі потрібна якась система.

— Ми з тобою ще не мали нагоди завітати до Сари Спенсер, — мовив я. — Це лише здогад, але ладен заприсягнутися, що він правильний. То вона десь переховує Марді.

І тоді я переповів Еккі ту історію, що почув від Марді. Розповів йому про те, як Сара Спенсер вписувалася у цю схему, і про те, чому думаю, що саме вона викрала Марді.

— Сара Спенсер у розпачі, тож і почала діяти на відчай душі, — підсумував я. — Ладен закластися, вона розраховує, що змусить мене спричинити багато клопоту її чоловікові, якщо забере у мене Марді. Що ж, ця бестія має слушність, одначе більше вона не залишатиметься осторонь. Я збираюся залучити її до цієї справи та завдати чимало клопоту їй самій.

Еккі слухав мою розповідь з відвислою щелепою. Коли я договорив, він похитав головою.

— Ні... ця історія не тримається купи, — сказав колега. — Сара Спенсер не могла такого зробити, просто не подужала б. Я її бачив, а ти — ні. Вона просто дурна білявка з мозком, як у корови, та моральними засадами, як у вуличної шльондри. Крім того, вона до нестями кохає Спенсера. Ні, я не можу повірити у цю історію.

Я знизав плечима, заперечивши Мо:

— Ти не можеш знати усього. Хай там як, а я збираюся зазирнути до цієї жінки — ану як зможу щось дізнатися.

Еккі скривився, та не сказав нічого. Було видно, що він думає, ніби я пішов хибним слідом. Але я був упевнений, що маю звідкілясь почати пошуки Марді. Якщо Сара Спенсер була тою жінкою, яка мені телефонувала, то їй доведеться дещо мені розповісти, перш ніж переконаюся, що вона справді не