Ось ваш вінець, леді - Джеймс Хедлі Чейз

— Ти, звісно, доскочиш халепи. Цей тип — чи не найбільший місцевий поганець. Він, певна річ, утне щось таке, що може вилізти тобі боком.

Я не завдав собі клопоту відповідати на цю заувагу. Було цілком зрозуміло, що вже вельми скоро навколо усієї цієї справи здійметься галас, та оскільки причиною цього галасу стане не хто інший, як я, мені було байдуже. Я обшукав Кацові кишені. І першим, на що натрапив, був згорток грошей. Мені не було потреби їх рахувати. Я знав, що це ті самі п'ять тисяч доларів, котрі Блонді поцупила в мене. Я показав той згорток Еккі, промовляючи:

— Ось і причина, чому він був тут. Просто набивав кишені, боягузливий нікчема.

— Залишиш їх собі?

Я заперечно похитав головою.

— Волію не ризикувати. Залишу їх там, де знайшов. Якщо мене розшукують копи, то ці гроші можуть стати для них чудовою зачіпкою, аби повісити усю цю справу на мене.

— Бачу, ти все продумав, еге ж? — сказав Еккі, захоплено поглянувши на мене. Зараз він вже був майже тверезий. Його сп'яніння минало, хоча й поволі.

— Іди до ванної кімнати та принеси кілька рушників. Я хочу зв'язати цього типа.

За мить Еккі повернувся з двома рушниками, промовляючи:

— А гарна ж у неї хата, скажи?

Я лише пробурчав собі під носа та забрав у нього рушники. Тоді порвав їх повздовж і скрутив ними Кацові руки. Еккі сперся на бильце ліжка та спостерігав. Я розумів, що колезі страшно, та він нічого не казав, а просто стояв і дивився. Я знав, про що він зараз міркує, — коли нам це не минеться, то потрапимо у велику халепу. Тож дійшов висновку, що з його боку було надзвичайно шляхетно пристати у цій справі на мій бік.

Я розмахнувся та двічі ляснув Каца по обличчю. Той поворухнув головою, промимрив щось, а тоді розплющив очі. Щойно побачивши мене, Кац різко сів на ліжку. Я поклав йому долоню на обличчя та штовхнув бандита назад. Хоча Кац тільки-но почав приходити до тями, проте був достатньо кмітливий, аби спробувати мене вкусити.

— Опануй себе, — сказав я йому. — Хочу, щоб ти дещо мені розповів. Коли маєш розум, то заговориш просто зараз, однак, якщо собі думаєш, ніби зможеш вийти сухим з води й так просто відмовчатися, то тут ти помиляєшся. У такому разі я просто виб'ю з тебе правду.

Кац із виразним тихим сичанням втягнув у себе повітря. Його очі були напівзаплющені, а рот перетворився на вузький розріз на обличчі.

— Ти божевільний, Мейсоне, що це все почав, — сказав він. — Ти, нікчемо, напевне мусиш бути божевільним, якщо думаєш, ніби тобі це так минеться.

Я не мав настрою ходити околяса з цим типом. Тож ударив бандита в обличчя, й тоненька цівка крові потекла з його носа та збігла до кутика губ. Кац висунув язика і ретельно облизав губи. Гадаю, цей парубок зненавидів мене так сильно, як взагалі міг ненавидіти.

Я сів на край ліжка коло нього і стиха промовив:

— Ти говоритимеш. Мені байдуже, навіть якщо для того, аби ти заговорив, мені доведеться рвати тебе на шматки. Так чи інак, а ти говоритимеш. Де моя дружина? Де Марді Джексон?

Цього він не знав. Побачивши вираз його очей, я відчув, як мене проймає холодом розчарування. Кац не казав нічого, та я знав, що він не блефує, бо бачив, що таке запитання його здивувало.

— Гаразд, — сказав я. — Спробую знову. Що за оборудка криється за корпорацією «Маккензі»?

Цього разу Кац поглянув на мене скоса, мовивши.

— Іди ти к бісу. Говорити мене не змусиш.

— Сядь йому на ноги, — сказав я Еккі.

Колега підійшов до ліжка з таким виглядом, наче я попросив його сісти на гримучу змію. Він не дивився на Каца, проте таки всівся на його ноги, притиснувши їх до ліжка.

Я зісмикнув шкарпетку з ноги Каца та поглянув на нього, сказавши:

— Дай знати, коли будеш готовий говорити. Я нікуди не поспішаю.

Потім видобув зі свого портсигара цигарку та запалив. Коли її кінчик зажеврів, я дістав цигарку з рота та підніс до Кацової ступні. Якби Еккі не сидів на його ногах, той тип, певно, підскочив би до самої стелі. Гадаю, усі ті круті хлопці — однаковісінькі. Він увесь аж скрутився, а на його обличчі рясно виступили краплини поту.

— Гаразд... гаразд... — хрипко промовив опонент. — Я говоритиму.

— Оце тобі й маєш, гримучий змій, — сказав я, звертаючись до Еккі. — Звичайнісінький тобі страхополох.

Еккі розправив плечі та глузливо посміхнувся, промовивши до Каца:

— Що, нікчемо, злякався. А ми ж за тебе ще навіть як слід не взялися.

— Облиш його, Мо. Наговориш цьому типові грубощів, то ще зажуриться й заплаче.

Кац просто лежав на ліжку та злостиво дивився на нас.

Я пожбурив цигарку в камін.

— Ну ж бо, розповідай. Що за оборудка криється за корпорацією «Маккензі»?

Минуло трохи часу, перш ніж я зумів витягнути з нього потрібні відомості, та, врешті-решт, мені це вдалося. Уся та схема виявилася доволі простою, треба було лише мати до неї ключа.

Корпорація «Тканини Маккензі» була велетенським посередником із купівлі та продажу краденого. Працювала уся ця схема таким чином: з великим партіями одягу та шовкових тканин, які імпортувалися з Китаю та Англії, до країни провозили контрабандою різноманітні крадені речі, ховаючи їх у тюках з товарами. У такий самий спосіб розмаїте добро, вкрадене в Америці, переправлялося до численних континентальних агенцій, що репрезентують фірму «Тканини Маккензі» за кордоном.

Спенсер був велике цабе. Саме він займався купівлею та продажом усього, що потрапляло до його рук від різноманітних банд, які діяли на всій території Штатів. І, з огляду на те, що більшість високопосадовців отримували від цієї фірми чималі хабарі у формі дивідендів, уся ця оборудка мала цілком законний вигляд.

Я розумів, що варто Кацові вирватися на волю — і вже ніщо не зупинить його від того, щоби прикінчити нас із Еккі. Тепер ми знали забагато, аби почуватися в безпеці. Був лише один можливий вихід — подбати, щоби Кац опинився за ґратами на час, достатній, аби я встиг розкрити цю злочинну оборудку та надати їй розголосу.

Я не уявляв собі, що зможу холоднокровно вколошкати Каца, проте тієї миті нічого іншого на думку