Ректор - Таміла Калас

- Тиша! - Вигукує строго ректор - Може є ще охочі постояти за компанію?

 - А ви до нас на завжди? - З кінця аудиторії роздався тендітний голос моєї однокурсниці. 

Дамір Євгенович з рештою перевів увагу в іншу сторону.

 - А що, ви чимось не задоволені? Я прийшов на постійно, а кому не подобається може змінити заклад навчання, я нікого не тримаю. Та сподіваюся ми з вами порозуміємося - Дамір Євгенович Косить очима на мене і я повертаю лице в інший бік.

 Сподіваюся Павлак таки повернеться і все пояснить хоч я на нього зараз дуже сердита. 
Мені довелося простояти всю пару, склалося враження ніби теперішній Ректор хотів довести свою владу наді мною, опустивши голову до низу навіть після дзвоника вперто продовжую стояти, аж ноги терпнуть від напруги. Дамір Євгенович швидко прямує до виходу не звертаючи на мене уваги, таки спиняється не далеко дверей.

 - Можете бути вільні, чи вам сподобалась і вирішили стояти всю перерву?

 - О, так дуже - кривлю гримаси. 

- Тоді чудово, наступна пара у вас ОМЗ я передам викладачу, щоб дозволив вам стояти.
 Дамір Євгенович зухвало посміхається і задоволено покидає аудиторію.