Доставка щастя. Шлях до прибутку, задоволення і мрії - Тоні Шей

Ми переконані, що в кожному працівникові дрімають такі можливості, про які він і не здогадується. Наша мета — допомогти йому розкрити свій потенціал. Але для цього мають працювати всі: щоб це здійснилося, не лише нам, а й вам потрібно ставити перед собою честолюбні цілі та прямувати до їхнього здійснення.

Якщо ви пробули у Zappos більше кількох місяців, то не могли не відчути: компанія весь час змінюється. Ми зростаємо, бо ставимо перед собою нові цілі, і знову ставимо перед собою нові цілі, бо ростемо. Це нескінченний процес, і він дуже позитивний: саме в ньому полягає єдиний шлях компанії до виживання. Але це також і тернистий шлях, і стреси, ризики та повна дезорієнтація, які час від часу виникають «дорогою».

Іноді може здаватися, що нові проблеми виникають одразу, щойно ми розв’язали старі (а подеколи й швидше!), та це всього лиш означає, що ми рухаємося — стаємо кращими, сильнішими. Кожен, хто схоче з нами позмагатися, мусить засвоїти все те саме, що засвоїли ми, тому проблеми — це лише віхи на шляху, який треба здолати. Кожна чергова віха свідчить про те, що ми стали кращі.

І байдуже, якою мірою ми кращаємо, нам завжди доведеться важко працювати, в нас завжди буде непочатий край роботи, і ми ніколи не досягнемо всіх цілей, адже повсякчас виникатимуть нові.

Вас це, можливо, трохи розчарує, проте не варто квапитися з висновками: ми докладатимемо всіх зусиль, щоб «досягти поставленої мети», а побачивши, що все змінилося, знову почнемо спочатку. Зростання — річ циклічна, і, хочемо ми того чи не хочемо, його ніколи не спинити.

Це непросто... проте, якби ми уникали складних завдань, то не мали б і бізнесу. Єдине пояснення, чому нас досі не з’їли конкуренти, має звучати так: ми робимо те, що під силу далеко не кожному, і робимо це краще за будь-кого іншого. Якщо колись це стане справою занадто легкою, відразу починаймо виглядати приливну хвилю конкуренції, яка змиє нас геть.

Інколи може здатися, начебто ми не знаємо, що творимо. Чистісінька правда: не знаємо. Це трохи лякає, та можемо полегшено зітхнути: решта теж не знають, як робиться те, що робимо ми. Бо якби знали, то найпопулярніший інтернет-магазин взуття був би в них, а не в нас. Авжеж, частково люди вже повторювали те, що ми робили раніше, та за роки, проведені у Zappos, ми добре затямили: диявол ховається у деталях. І от саме тут ми відкриваємо Америку.

Тож експертів стосовно того, як працюємо ми, просто немає. Крім, звісно, нас самих: ми стаємо експертами, виконуючи свою справу. І найцінніший внесок кожного, кого ми беремо на борт — уміння навчатися, адаптуватися, вигадувати щось нове, допомагаючи розвиватися компанії та зростаючи при цьому самому.

Запитайте себе: чи я росту як особистість? Чи росту як професіонал? Чи став я нині кращий, аніж був учора? Що я роблю для особистісного зростання своїх колег і підлеглих? Що я роблю для їхнього фахового поступу? Як я визначаю собі цілі та долаю труднощі, прямуючи до них? Чи дізнаюсь я щодня щось нове? Чи уявляю собі, куди прямую? Що я роблю для розвитку компанії як такої? Чи я роблю все можливе, щоб вона прогресувала, а якщо так, то чи я разом із цим допомагаю іншим усвідомити, що поступ потрібен? Чи я розумію перспективи компанії?

Повсякчасно рости і навчатися (розповідь Маури С.)

Шість років тому, прийшовши працювати в Zappos, я не збиралася робити тут кар’єру. Так сталося, що я жила у Сан-Франциско і намагалася знайти постійну роботу десь у музеї. Пошуки були безрезультатні, тож я написала заяву на працевлаштування в колл-центрі, щоб заробити бодай на оренду житла.

Те, що Zappos — це круто, я зрозуміла відразу завдяки двом речам: чудові люди, з якими я провела весь день, та їхнє фантастичне ставлення до роботи з клієнтами. Та, думаю, я ще не усвідомила всієї незвичайності компанії, аж поки у квітні 2004 року ми переїхали до Лас-Веґаса.

2006 року нам розіслали Базові Цінності Zappos. Ми знали, що в нас унікальна культура, а тепер ще й мали на що посилатися, в що конкретно робити свій внесок, таке, про що можна було казати: «Так! Ми в це віримо!»

Базові Цінності існували не лише для офісу — це був наш спосіб життя. Я полюбила їх усі, злилася з ними, але чомусь найбільше мене вразив п’ятий пункт — Повсякчасно рости і навчатися.

На той час я вже працювала в компанії два з половиною роки. За цей куций відтинок часу мене встигли висунути на кілька керівних посад, і це за відсутності відповідного досвіду й амбіцій щодо навчання! Хоча тепер, озираючись у минуле, я вдячна за це просування.

Я знала, що Zappos на мене покладається, а за певних моментів ця довіра виникала, мабуть, іще раніше, ніж би я сама почала б собі довіряти. Саме тому я стрімко прогресувала — і як особистість, і як працівник.

Після оголошення базових цінностей я справді стала «повсякчасно рости і навчатися». І по-справжньому зрозуміла, як мені поталанило працювати в такому прихильному середовищі, де можна було висувати пропозиції і наперед знати відповідь: чудово, молодець, чому б і ні!

Я стала впевненіша, почала краще розуміти свою роль у компанії як лідера. Зуміла пересилити себе і, виступаючи на конференціях, говорила від імені Zappos, натомість іще п’ять років тому сама лише думка про таке викликала в мене жах. А тепер це мені до вподоби.

Я розвивалась і навчалася не лише в стінах Zappos, а й у своєму особистому житті. Змогла поставити собі мету і купити будинок. У дитинстві я була завзятою читачкою, та в коледжі потяг до книжок звівся нанівець. Тепер просто не встигаю стежити за всім, що хотілося б прочитати.

А ще я змусила себе повернутися до здорового способу життя. За моїми плечима п’ять напівмарафонів, а зараз я готуюсь до участі в першому в житті марафоні, що має відбутись у грудні (між іншим, з ініціативи Zappos!). В Азії я захоплювалася дайвінгом, у Центральній Америці сходила на вулкан. Ми стали табором на його крутосхилах і спостерігали за виверженням сусіднього вулкана. Ось воно, щастя!

Приємно і незвично, озираючись на шість останніх років, побачити, яка була я в двадцять п’ять, і зрозуміти, як я виросла, змінилася. Левовою часткою цього