Кохання проти субординації - Оксана Мрійченко

— Каріно, мені дуже шкода, що мій телепень так із вами обійшовся! Ви сподобалися мені з першого погляду. Я не можу собі пробачити, що тепер ви будете мене ненавидіти.

— Володимире Вікторовичу, я не ненавиджу вас! — вимовила Каріна, дивлячись йому в очі. — Я поважаю людину, яка змогла створити компанію такого масштабу. А що стосується вчинку Андрія Володимировича… Вчора я вже отримала від нього вибачення. Тепер мені б хотілося забути про це.

— Каріно, Володимир Вікторович пропонує нам відновити співпрацю з «Дорстоном» та каже, що відсторонив Андрія Володимировича від посади генерального директора, — втрутився Денис. — Тепер Володимир Вікторович пропонує нам співпрацювати особисто з ним. Він також пропонує збільшити розмір нашого гонорару на 10%. Але тільки вам вирішувати, чи будемо ми з ним співпрацювати.

— Чому мені? — здивувалася Каріна. — Денисе Олександровичу, я вас не розумію...

— Якщо ви зможете пробачити Володимиру Вікторовичу, то я укладу з ним цю угоду. Якщо ж ні... Тоді «Дорстрону» доведеться шукати собі іншу рекламну компанію, — Денис говорив серйозно, але всередині він відчував щире задоволення від збентеження дівчини.

— Он воно що... — Каріна піднялася на ноги. — Я вже сказала вам, Володимире Вікторовичу. Особисто вам немає за що просити у мене вибачення. І якщо ви пропонуєте нам співпрацювати саме з вами, а не з вашим сином, то я не заперечую!

— Дякую вам, — посміхнувся їй директор «Дорстона» і теж встав на ноги. — До речі, прошу вас прийняти від мене цей скромний букет. На знак моєї поваги.

Він простягнув їй квіти та Каріна з посмішкою взяла їх. Денис спостерігав за нею і навіть відчув невеликий укол ревнощів. Але коли вона повернула до нього обличчя і він відчув на собі її погляд, в якому явно читалася неприкрита ніжність, він заспокоївся.

— Ну що ж! Отже, вирішено! — весело промовив Денис і міцно потиснув руку Володимиру Вікторовичу. — Каріна підготує папери. Вітаю вас із початком нашого співробітництва!

— Дуже радий, що рекламою будете займатися саме ви! — посміхнувся Володимир Вікторович. — Із нетерпінням чекаю від вас дзвінка завтра!

Він злегка вклонився Денису і вийшов з кабінету, причинивши за собою двері. Людмила, яка сиділа у приймальні, провела гостя, а потім повідомила Вікторії, що Денис залишився у своєму кабінеті наодинці з Каріною. Вікторія рішуче покинула свій кабінет і відправилася до директора.