П'ятеро поросят - Агата Крісті
ПРАВДА
Анжела Уоррен поволі повернулася. Її жорстокі і презирливі очі по черзі пронизали всіх. Вона сказала:
— Ви всі дурні! Всі, хто зібрався тут! Хіба не розумієте, що якби я зробила це, то зізналася б? Я ніколи не дозволила б Керолайн страждати за те, що зробила я!
Пуаро сказав:
— Але ви мали справу з пивом.
— Так, я мала справу з пивом.
Пуаро повернувся до Мередіта Блейка.
— Послухайте, добродію. У своєму викладі подій ви стверджуєте, що чули якесь шарудіння в кімнаті, яка під вашою спальнею. Саме того дня, коли відбувся злочин.
Блейк ствердно кивнув головою:
— Але то була кішка.
— Звідки ви знаєте, що то була кішка?
— Я не… не пам'ятаю вже. Але то була кішка. Я абсолютно впевнений, що кішка. Вікно було розчинене настільки, що вона могла пролізти.
— Але воно не було закріплено в тому положенні. Воно, могло розчинятися. Людина могла відхилити його і вільно пролізти.
— Так, але я знаю, що то була кішка.
— Ви бачили кішку?
— Ні, я не бачив… І все ж я знаю…
— Я вам зараз скажу, чому ви так думаєте. Між іншим, я підкажу вам наступну гіпотезу. Того ранку хтось міг залізти до вашої лабораторії, узяти будь-що з полиці і знову піти непоміченим. Проте, якщо та людина з Олдербері, то вона не могла бути ні Філіпом Блейком, ні Ельзою Грієр, ні Еміасом Крейлем, ні Керолайн Крейль. Ми добре знаємо, що робили ці четверо. Лишається Анжела Уоррен і мадемуазель Уільямс. Мадемуазель Уільямс була тут, ви навіть зустріли її, коли виходили. Вона сказала, що шукає Анжелу. Анжела пішла рано-вранці купатися, але мадемуазель Уільямс не бачила її ні в воді, ні на скелях. Вона легко могла перепливти до протилежного берега, що вона і зробила пізніше того ранку, коли купалася разом із Філіпом Блейком. На мою думку, вона плавом перебралася сюди, піднялася в будинок, залізла у вікно, і взяла дещо з полиць.
Анжела Уоррен сказала:
— Нічого подібного я не робила, ні… В усякому разі…
— Ага! — урочисто вигукнув Пуаро. — Ви пригадали! Ви мені сказали, що для того, аби зіграти злий жарт з Еміасом Крейлем, ви викрали невелику кількість того, що назвали «кошачими ліками». Так ви його назвали?..
Мередіт Блейк вигукнув:
— Валер'янка! Звичайно, це вона.
— Так. Це й переконало вас, що в кімнаті побувала кішка. У вас надто тонкий нюх. Ви відчували слабкий неприємний запах валеріанки, і у вашій свідомості осіло: кішка. Кішки обожнюють валеріанку і ладні куди завгодно йти за нею. Валеріанка досить неприємна на смак, і ваша попередня оповідь навела витівницю, мадемуазель Анжелу, на думку підлити трошки в пиво своєму шуринові. Знаючи, що він завжди вживає його воднодух.
Анжела Уоррен здивовано мовила:
— Невже це було того дня? Я прекрасно пригадую, що брала валеріанку. Пригадую, коли я виймала пиво, якраз увійшла Керолайн і ледве мене не спіймала. Звичайно, я це пам'ятаю… Але ніколи не пов'язувала це з тим днем.
— Звичайно, ні. Тому що у вашій свідомості між цим не було ніякого зв'язку. Для вас це були два зовсім різні випадки. Один із них належав до категорії ваших звичайних витівок, а другий перетворився в трагедію. Але я помітив це, коли ви мені відповідали, що хотіли підлити Еміасові в напій, але не встигли це зробити.
— Тому що я цього і не зробила. Керолайн зайшла якраз тоді, коли я відкривала пляшку. О! — І Анжела з жахом вигукнула: — І Керолайн подумала… подумала, що я…
Вона замовкла. Оглянулася довкола: і сказала тихо:
— Природно якщо ви всі подумаєте також… — Після паузи вона продовжувала: — Я не вбивала Еміаса. Ні жартома, ні з якихось інших мотивів. Коли б я це зробила, то ніколи не промовчала б.
Мадемуазель Уільямс сказала з натхненням:,
— Звичайно ні, моя дорога! — вона поглянула на Еркюля Пуаро. — Тільки дурень може про це подумати.
Еркюль Пуаро мовив стримано:
— По-перше, я не дурень, а по-друге, я цього зовсім не думаю. Я прекрасно знаю, хто вбив Еміаса Крейля… — Він зробив паузу. — Існує завжди небезпека сприймати факти ніби доведені, тоді, як насправді вони зовсім не доведені. Повернемося до становища в Олдербері. Ситуація стара як світ: дві жінки і один мужчина. Ви прийняли як незаперечний той факт, що Еміас мав намір кинути свою дружину заради іншої жінки. А я підкажу вам гіпотезу, що він ніколи не мав такого наміру. Він і раніше захоплювався жінками. Щоправда, вони були вже з певним досвідом і від нього багато не чекали. Цього разу, однак, вона чекала. Бо вона зовсім не була жінкою. Це була зовсім молода дівчина, в любові її мислення було надзвичайно примітивне, вона бачила в ній тільки одне. Маючи до Еміаса Крейля глибоку пристрасть, яка захоплювала її цілком, вона гадала, що й він має до неї такі ж почуття. Вона думала, без усякого сумніву, що це на все життя, думала, не питаючи його, що він залишить дружину. Але чому, поцікавитесь ви, Еміас Крейль залишив її в цій непевності? Моя відповідь така: картина. Він хотів закінчити свою картину. Для декого це здається неймовірним, але не для тих, хто знає людей мистецтва. Ось, по суті, ми й прийняли це пояснення. Тепер бесіда Крейля з Мере д і том Блейком стає цілком зрозумілою. Крейль, хоча й у замішанні, але поплескує по спині Блейка і оптимістично запевняє, що все скінчиться добре. Для Еміаса Крейля, бачте, все надто просто: він пише картину і до деякої міри стриманий тим, що називається парою ревнивих жінок, але жодній з них це дозволяє втручатися в те, що для нього найважливіше в житті. Якщо він скаже Ельзі правду — все покінчено з картиною. Можливо, він навіть щиро обіцяв Ельзі на перших порах свого чуттєвого піднесення, що залишить Керолайн. Чоловіки говорять подібні речі, коли закохані. А можливо, тільки дозволив їй передбачати це. Йому байдуже, що думала
