Заручниця для мажора - Деріка Лонг

— Що ти хочеш від мене ? Мені потрібно бути поряд з Міланою, я хвилююсь про неї.

— Не розумієш ? — насуплюю погляд. — Це доля, скористайся шансом від неї. Невже ти не хочеш назавжди пов‘яти своє життя з моєю подружкою ? Ти ж закоханий в неї ще з першої вашої зустрічі... — чекаю на його розуміння, але він вперто дивиться мені у вічі.

— Поясни нормальними словами, — відкриває двері до спальні, щоб подивитись на Мілашку та продовжує розмову. — постійно вигадуєш якюсь маячню, я не можу вгадувати твої таємні думки.

— Ти дорослий чоловік чи малий хлопчик, який не знається в інтимних справах.

Моя нагла посмішка розтягується на все обличчя, а очі викликають для Стаса виклик.

Брат не може зв‘язати ні єдиного слова, нервово кліпає та вдивляється в моє обличчя, ніби там щось написано.

— Що ти витріщився ? Мілана п‘яна, можеш робити, що хочеш. До того вона буде не проти, твоє завдання, щоб ви завтра вранці прокинулись разом в ліжку, а вона була в твоїх обіймах. Подржка одразу відчує свою провину, за перебільшення норми алкоголю. — говорю на одному дихання, перекруючи деякі фрази. Мені теж не просто, адже теж вживала спиртні напої. — А якщо хочеш, щоб дівка з тобою залишилась назавжди, зроби все, щоб вона завагітніла.

Стас швидко прикриває мені рот рукою та погрожує поглядом. Його брови схожі на крила пташки, а очі бігають від одного кутка до іншого.

— Божевільна ! — викрикує, починаю перейматись, щоб це ніхто не почув. — В тебе проблеми з головою, я ніколи не вчиню як покидьок ! — його крик заглушує мені вуха..

Починаю ображатись на свого двоюрідного брата, ну невже він не хоче боротись за своє кохання, та допомогти мені — улюбленій сестричці, яка здатна ради нього на все — отримати  своє щастя, Макара.

— Тоді Мілана буде поряд з Макарчиком ! — мої зуби починають скриготіти. — А в твій бік вона навіть не гляне, для чого їй невдаха таксист, який являється ніким в цілому світі.

— А ти хто ? Підла подруга, обманщиця та змія, яка заради своїх інтересів, спроможна зламати життя своєї блищої подруги ?

Що він собі дозволяє ? Не дозволю, щоб зі мною так розмовляли.

Даю йому ляпаса правою рукою по його блідому обличчі.

Нічого з ним не станеться, моя долонь легка, мов хмаринка, сама всього досягну, і отримаю Макара ! Галасно відкриваю двері з квартири та йду геть, нехай роблять, що хочуть...

*****

Стас

Не можу повірити в те, на що здатна Катя. Звідки в цій людині стільки злісті та ненависті, мені все життя здавалось, що вона веселушка, говірка та щира дівчина.

Невже кохання до Макара, зводить її з розуму та затьмарює її думки ?

Підходжу до ліжка, на якому спить Мілана, і не хочу зайвий раз її чіпати. Вона не моя, і не хоче бути поряд зі мною, все що я можу, то це насолоджуватись її красою, ця дівчина ніби дорогий діамант, про який мріють всі.

Живу я в двох кімнатній квартирі, і це єдине, що залишилось від батьків. Верніше, це єдине, що я прийняв, в свої 15 років, я вирішив, що досягну все сам, без їхньої допомоги, через те що вони ніколи мене не підтримували, та не цікавились моїми досягненнями. Батько мріяв, щоб я став відомим архітектором, але цього не сталось. В моєму житті було лише місце для музики, поступивши в музичну консерваторію, батько припинив зі мною спілкуватися, забувши про моє існування.

Через те, що не вистачало грошей, я працював офіціантом, щоб заплатити кошти за навчання. Але цього не вистачало, тому довелось забути про свою мрію та стати таксистом.

Все це на деякий час, обов‘язково повернусь до свої улюбленої справи.

— Де я ? — лунає Міланин голос.

— Не переймайся, ти в мене в квартирі, вчора трішки посварились з Катею, а ти перебільшила свою дозволену норму,  вживання алкоголю. — зайшов в кімнату та відкриваю вікно.

— Чекай, я нічого не пам‘ятаю, скажи, що зі мною все добре ! Не мовчи ! Я весь час була поряд з вами ? — тремтить та намагається згадати вчорашні події.

— Заспокойся ! Тебе ніхто, навіть, пальцем не чіпав. Принести води ? — переводжу тему.

— Так, дякую. Я хочу піти в душ...

— Звісно, по коридору і двері направо. — пояснюю.

— Не знаю, як так сталось. Чому на мене так шампанське подіяло. — Мілана п‘є солодкий чай та знімає обгортку з шоколадної шукерки. — Ммм, смачна, це з вишнею ?

Гойдаю головою та пригощаю її солодощами. Сьогодні в неї настрій нейтральний, вона звикла до моєї присутності в її житті.

— Катя де ? Чому ви посварились ?

Якби вона тільки знала, на що її подружка здатна, вона б більше ніколи в житті її не пробачила.

Дзвінок в двері, і я вже прямую до кур‘єра, який привіз букет червоних троянд для Мілани, можливо через цю подію, її дівоче серце, потеплішає до мене.

— Ого, яка краса !

— Подобається ? Я хочу, щоб ти відчула моє світле відношення до тебе, тож ці квіти для тебе. Хочу зізнатись тобі в почуттях, ти та дівчина, про яку можна лише мріяти. Художниця з чарівними, смарагдовими очима.

Мілана одразу опускаю очі до низу, і нічого не відповідає.

— Ти чого ? — наважуюсь запитати.

— Стас, ти дуже щира та надійна людина. Але моє серце поряд з Макаром.

Я знав, що неможливо стати щасливим, якщо будеш намагатись зруйнувати чуже щастя. Катя не буде поряд з колишнім Міланки, через деякий час все повернеться на свої місця.

— Дивно, Катька не відповідає на телефонний дзвінок — дівчина намагається зателефонувати подружці, але їй не відомо, що ще сьогодні вранці, моя сестра привезла мені рожеву валізу, яка належить Мілані, і поїхала з нашого міста.

Куди ? Мені не відомо. Нащо ? Не повідомила.

— Скоріш за все, вона поїхала до батьків, які живуть в селі. Давно в них не гостювала, можливо в її мами День Народження, на жаль, не пам‘ятаю якого числа.

— Нічого собі, а мене не попередила. Можливо вона образилась на мій вчорашній вчинок ?

Насправді, Катя ображена на весь світ, і всіх оточуючих людей.