Повзе змія - Андрій Анатолійович Кокотюха

твори на різні конкурси посилали, стіннівку з власної ініціативи випускав, віршики до Дня Перемоги, Восьмого березня, Першого травня тощо… У шахи, думаю, досі класно грає, хоча розряду не має, у змаганнях участі не брав, швидше за все лише тому, що їх ніхто в Херсоні не проводив. Та біс із ними, з шахами. Закінчив вісім класів, приніс табель із самими п’ятірками, поклав на стіл і заявив: «Для чого мені все це?» Не знаю, чи відповіла йому щось мама, мене там не було, але далі він каже: «Досить мені очко рвати, буду я бандитом». Після того наче підмінили. Не з крадіжок почав — відразу з розбоїв. Перестрівав перехожих на темних вулицях, ножик до живота, далі за схемою «гаманець або життя». Словом, щось таке він для себе в житті відкрив, чого раніше зрозуміти не міг. Так я собі думаю, а Баглая на відвертість не проб’єш, коли про такі речі заходить. Не пояснює причини. Вирішив отак для себе, сказав пацан — і все, зробив. Засипався на п’ятому епізоді, не прорахував жертву, чоловік опиратися почав, та й піддатий тоді Баглай був, словом — захарлали його, дали п'ять років, фактично відсидів три, малолітка.

— Чекайте, чекайте, — перебила Олена. — Ви ж щойно казали — не п’є, і раптом — піддатий.

— Після того випадку до спиртного не торкається, бо чомусь вирішив — аби тверезим був, усе б інакше повернулося. Він у нас, гм, узагалі убивця без шкідливих звичок.

Олена ледь не подякувала Калиті вголос. Убивця без шкідливих звичок — ось ідеальна назва для пілотної програми. Те, що лікар прописав. Але стрималася: краще про свої задумки та відкриття поки що мовчати.

— І що далі?

— До матері не повернувся, оселився десь у Миколаєві, хоча час від часу навідувався до рідних; Здебільшого формально, аніж справді горів бажанням побачити рідні злидні. Цікава деталь — у Баглаїв навіть телевізора не було. Вірніше, стояв чорно-білий, старенький, абияк показував.

— Стривайте, — знову не стрималася Олена. — Виходить, тих самих низькопробних американських фільмів, які вважаються основною причиною зростання злочинності серед молоді, Богдан дивитися не міг. Більше того — дитина начитана, відмінник, математик, шахіст. Звідки ж тоді оця вся злоба в нього? Що чи, може, хто штовхнув його, так би мовити, на злочинний шлях? Коротше, чому він таким став?

— У нього запитаєте, — буркнув Калита. — Він же дозволив із собою зустрітися, от і скористайтеся нагодою. Ми з ним на такі теми не говорили. Затримали його як Богдана Баглая, вже досить відомого й особливо небезпечного бандита і вбивцю. Взагалі, я казав уже, про його подвиги в інших містах ми тут знаємо лише в загальних рисах. Хоча признався повністю, нічого не приховував, навіть героєм у власних очах виглядав: дивіться, мовляв, менти погані, який я орел. Вам треба з Харламовим познайомитися, зі слідчим, який справу вів. Вірніше, очолював слідчу групу, бо там, бачте, стільки всього — одному не впоратися. Подяку отримав — оперативно справу закрив, звичайно такі справи на кілька років затягуються, а тут практично за рік. Останнього члена групи взяли на початку квітня…

— Минулого року? — уточнила Олена.

— Ну, так… Значить, останнього, одного з наводчиків у вас затримали, в Києві, біля Канадського посольства. Через турфірму візу відкривав, у нього вже квиток при собі був. Хотів, бачте, за бугром заховатися, брат там у нього, давно кликав. Ну, це так, деталі, вам Харламов більше розкаже. Отже, числа сьомого квітня останнього згвинтили, туди-сюди, ну, і десь цієї весни передали до суду. Процес відкритий, від журналістів, колег ваших, не відбитися було. Сам суд трошки затягувався, адвокати старалися, особливо рвав задницю Гужва, ми його згадували сьогодні. Але остаточний вирок зачитали наприкінці червня. Словом, слідчий вам усе розкаже…

Певно, час згадувати Романові інструкції. Олена мило подарувала Калиті ще одну посмішку телеведучої, але цього разу не ту стандартну, яку дарують з екрану, а посмішку телезірки, котра вже вважає персонально його, майора міліції, своїм добрим знайомим, або ще краще — приятелем.

— Без слідчого прокуратури я, звісно, не обійдуся. Але що вони можуть знати, адже самі вони Баглая не ловили… Згодна, якихось подробиць ви можете не знати, але програмі й… — невеличка пауза, — мені особисто цікава передовсім оперативна робота. Оперативники бандитів ловлять, слідство справи відписує і бандитів відпускає. Хіба не так?

Вона теж знала, переважно з книжок та фільмів, про негласне протистояння міліції та прокуратури. У цей момент їй потрібні саме менти, і ніхто інший, тому Малиновський, людина більш досвідчена, провів з нею невеличкий лікнеп на цю тему. Оскільки через незнання міліцейської «кухні» Олена не мала змоги імпровізувати, вона мусила виконувати інструкції коханця-шефа старанно. А коли так, то помилитися не зможе. Роман Малиновський справді знав, кого куди посилати, в цьому Олена переконалася, вкотре вловивши реакцію Калити на свої слова.

— Воно-то так… Харламов у нас персонаж дуже специфічний, не надто популярний, скажемо так. Хоча свою справу знає, тут особливо не викаблучувався. Навпаки, Лєно, справа ця для нас усіх — як ота колода ленінська. Знаєте, про що мова?

— У жовтенятах побувати встигла. Про кучерявого Володю чула від педагогів. Коли Брежнєв помер, мама плакала, а дід бубонів: «Бач, другим Іллічем себе уявляв». Реалії та анекдоти радянських часів мені пояснювати не треба.

— Дякую, що нагадали, який я старий, — Калита знову закурив, зробивши нову попільничку ще з однієї чернетки. — Кожному хотілося нести колоду з Леніним на суботнику. Так само кожному тут кортіло якимось боком примазатися до справи банди Баглая. Після затримання велику прес-конференцію влаштували, все керівництво обласного та міського МВС писками торгувало. Не жарт — злочинця такого масштабу знешкодити. Харламов споважнів — куди там мої віники! А, правда, ну його! — майор відмахнувся. — У Миколаєві Баглай убив двох чоловіків. Вони заборгували одному місцевому діячеві, Баглай виявився його знайомим, запропонував свої послуги за процент. За один вечір двох порішив. Підписав на цю справу ще кількох придурків, організував викрадення, вивіз далеко за місто. Полонених особисто катував на очах один в одного та своїх обкурених дружків — і перестарався. Коли побачив, що