Заміж у покарання - Марія Акулова

Моє розбите на мільйон уламків серце розбивається ще раз. Потрібно просто слухати, пам'ятаю, але я перебиваю.

– Чому?

Айдар, що не чекав питання, осікається і дивиться здивовано. Брови повзуть трохи вгору. Я знову починаю бачити в ньому приємну мені людину. Живу. Чому я не припустила, що ми зможемо домовитись?

– Якщо хочеться, посміхайтеся відкрито. Я не ображаюся. Розумію, що вважаєте дур… Ненькою.

Не знаю, що це, але в мене розв'язується язик. Я «дозволяю» Салманову не таїти посмішку в куточках губ. У нього яскраво запалюється погляд.

Ви точно втомилися, пане прокуроре?

– Я не вважаю тебе дурною. З дурною справ не мав би. Ти мені подобаєшся, Айлін.

Варто розмови звернути не туди – одразу гублюся. Ковжу поглядом нижче – знову на широкі чоловічі груди. Запізно думаю: хто йому прасував сорочки, якими я так захоплювалася? Тепер я буду?

– Ти могла б відповісти, що я тобі також…

Салманов журить, але цього разу я не лякаюся. Піднімаю очі, залишаюся серйозною і напевно виглядаю колючою, але це його не злить.

– Ви мені подобалися, а потім домовилися з моїм батьком про мене за спиною.

Його щирість провокує мене на правду. Айдар реагує кивком.

– Я думав поговорити з тобою відверто. Але, вибач, у твоїх акторських здібностях я обґрунтовано сумніваюся.

Він б'є мене шпилькою заради забави, але я приймаю нову стрілу шкірою. Знаю, про що він. Я погано грала на весіллі у Лейли. Він ще тоді мене розкусив.

– Це досить жорстоко…

Айдар недовго думає, потім киває.

– Так. Але іноді потрібно брати на себе відповідальність і чинити жорстоко. Процес буде не ідеальним, але результат – кращим, ніж міг би. Чим довше смакував би твій скандал – тим менше в тебе залишилося б шансів хоча б колись хоча б із кимось зі своїх зійтись. Рано чи пізно кожен собака називав би тебе зіпсованою, не розбираючись. Твої батьки вирішили, що гірше за це бути не може нічого.

Прикушую язик до болю, щоб не висловити свою думку.

– А мене, якщо чесно, вже втомили спроби оточення нав'язати когось. – Це слово застосовується не до мене, але я почуваюся саме такою – нав'язаною. Стискаю зуби сильніше. – Мені не потрібна справжня дружина. Але її наявність прибере низку проблем. Я вирішив, що ми можемо одне одному допомогти.

Серце б'ється швидко, в одному ритмі. Салманов тримає паузу, я виштовхую із себе коротке:

– Як?

– Те, що я зараз скажу, Айлін-ханим, має залишитися між нами. Я справді вірю, що ти розумна. Бачу це. Не розчаруй, будь ласка. Я призначений до вас не безстроково. Погодився на два роки. Занадто багато брудних схем та потоків. Ви – прикордонна область. Митниця, сама розумієш… На мене чекає складна робота, але я збираюся зробити хоча б мінімум і повернутися. Мене не цікавить заземлення на ситій посаді. Але й статус одруженої людини не зашкодить налагоджувати контакти. Тобі, як я розумію, не вистачало свободи. Вибач за прямоту, але у вас із хлопчиком не було шансів після того, що він накоїв.

З губ рветься: це мені більше і не потрібно, але я за звичкою залишаю при собі.

– А мені все одно... – Салманов ж знизує плечима, у мене навіть у вухах гуде від хвилювання. Що йому "все одно"? – Мені він нічого не зробив. І кохати в двадцять того, кого хочеться, це – не найгірший варіант.

– Я вас не розумію…

Усміхається. Тягнеться до обличчя і тисне на брови. Шайтан, я забула, що він втомився. Не час дурити, Айко!

– Для всіх ми тепер чоловік та дружина, Айлін. Але мені не потрібно, щоб ти терпіла секс зі мною, вдавала, що любиш і приймаєш свою долю. Мені достатньо, щоб ти два роки пробула поряд, виконуючи роль на публіку. Спільні виходи. Відсутність скандалів. Підтримка моєї репутації. Допомога, якщо звернуся. Я не приходитиму до тебе в спальню і не вимагатиму виконання подружнього обов'язку. Ти – ревнувати. Я не буду проти, якщо ви домовитеся з цим твоїм хлопчиком про стосунки, які не зашкодять мені. Сподіваюся, розумієш, що я?

Мотаю головою. Я тільки припускати можу, але хочу знати напевно.

– Ти вже одружена, ніхто не вимагатиме підтвердження чистоти. Мені не важливо, чи була ти незайманою, вступаючи у шлюб. Жінка ти офіційно з завтрашнього ранку. Якщо хочеш бути з коханим – робіть все тихо. Переконайся, що не залетиш. Саме ти переконайся, зрозуміла? Йому я не довіряю. Ще переконайся, що він триматиме язик за зубами. Якщо підуть чутки – постраждаєш ти. Якщо спробуєте та розбіжитеся – так буває. Якщо за два роки вирішите вийти з тіні – я своє слово дотримаю. Дам розлучення, поїду. Ти будеш вже не маленькою, слабкою татовою донькою. Озвучиш будь-яку причину. Зможеш дозволити собі розпоряджатися власним життям відкрито. Якщо ми спрацюємось і захочеш зі мною – без проблем. Розлучимося пізніше, коли в тебе чи в мене виникне потреба.

Айдар замовкає, а я намагаюся переварити. Важко. Він пропонує мені фіктивний шлюб?

Дивлюся трохи убік. Не розумію, що відчуваю. Це не радість, але й на розпач не схоже.