Не кохай мене - Ольга Джокер

***
Відлипати від Яра не хочеться на секунду.

Він теплий та смачно пахне. Він відкрив для мене новий світ, про який я нічого не знала раніше. Виявляється, можна торкатися один одного, цілувати та пестити. Доводити до піку та взаємної насолоди. Що може бути краще?

Озвучувати вголос свої бажання я не наважуюсь.

Яр на секунду притискається лобом до мого лоба і шумно зітхає.

Тільки не кажи нічого. Зовсім. Краще мовчи.

Я завмираю на коротку мить і наївно мрію продовжити момент близькості, але Жаров встає з ліжка та чари навколо нас чарівним чином розвіюються. Мені стає холодно і самотньо без нього.

Порив Ярослава був тимчасовим. Трохи необдуманим, десь безрозсудним. Сподіваюся тільки, що він не пошкодує про скоєне, як не шкодую я. І моїх силах показати, що все гаразд. Я ні на що не сподіваюся і не претендую, навіть якщо насправді це не так.

Жаров іде у ванну кімнату і повертається з рулоном серветок. Простягає їх мені і швидко оглядає бретелі нічної сорочки і зсунуті в сторону трусики. Я червонію від збентеження, витираю живіт і руки і відразу поправляю одяг. Серце глухо б'ється у грудній клітці, у роті пересихає. Мені терміново потрібно вийти у ванну, щоб перевести подих і заспокоїтися.

- Вино твоєї тітки справді здорово вибиває мозок, — кажу перше, що спадає на думку.

Яр киває, стає серйозним та зібраним. У мене спрацьовує захисна реакція, тому що я не знаю, як поводитися далі. А ще я не хочу, щоб Жаров приземлив мене першим. Сподіваюся, мені теж вдається тримати обличчя, хоча, клянуся, це дуже і дуже непросто.

- Потрібна допомога? - Запитує Яр, дивлячись на мої жалюгідні спроби швидко встати з ліжка.

В ділянці травмованої ноги різко прострілює від болю. Я неприємно кривлюся і знову падаю на подушку. Втягую повітря крізь зуби. Ненавиджу себе в моменти абсолютної безпорадності та незграбності. Чому саме зараз? Щоб вкотре нагадати Жарову, що взяв собі за дружину каліку?

- Це зайве, — хитаю головою. - Зі мною все в порядку. Впораюся.

Роблю ще одну спробу піднятися. Цього разу успішнішу. Іду у сторону ванної кімнати і закриваюся на клямку, відчуваючи, як поколює в області лопаток від довгого пильного погляду Ярослава.

Я з легкою посмішкою дивлюся на себе у дзеркало. Торкаюся припухлих від поцілунків губ і почервонілої шкіри на шиї. Нещодавно помітила одну особливість – навіть якщо Яр поголить обличчя рано-вранці, то надвечір у нього вже пробивається щетина. Тому, коли він цілував мене - то сильно коловся, але в цілому мені було дуже приємно все, що він робив.

Вмиваю обличчя крижаною водою, знімаю нічну сорочку. Оглядаю себе з усіх боків. Бог нагородив мене вузькими стегнами та маленькими грудьми. Своєю фігурою я ніколи не була задоволена, а зараз, коли я живу з чоловіком, якому хочу сподобатися — тим більше.

Проте Ярослав був до чортиків збуджений, і він хотів мене. Вистачило кількох дотиків і рухів рукою, щоб Жаров кінчив прямо на мене. Його задоволення було так багато, що для того, щоб витертися, я використала половину рулону серветок. Чи означає це, що Яр давно не мав інтимної близькості? Що, якщо за ці кілька тижнів спільного життя в нього насправді нікого не було? І могли б ми зайти далі, якби я сказала, що давно не незаймана? У голові рій питань і поки що жодної відповіді.

Я приймаю душ і, обмотавшись рушником, повертаюся до спальні. Очікувано, що Жарова тут уже немає. Напевно, це на краще. Чомусь відчуваю, що не почула б нічого хорошого. Цей сумбурний та несподіваний вечір мені хочеться закінчити саме на такій чудовій ноті.

Засинаю я швидко, щаслива всупереч усьому. Перед цим неодноразово прокручую в голові сцени нашої близькості. Погляди, різкі рухи. Хіть сочилася по венах і геть начисто відбивала нещодавно озвучені принципи. Як буде далі? Якими стануть наші стосунки? Про це я неодмінно подумаю, але завтра.

Прокидаюся від наполегливого дзвінка мобільного телефону, коли сонце яскраво освічує мою кімнату. На екрані – номер мами. З моменту весілля ми спілкувалися лише кілька разів. Частіше вона зайнята господарством і чоловіком, я намагаюся зайвий раз її не турбувати, хоча шалено за нею сумую.

Кожен новий чоловік матері завжди сприймався мною тяжко. Особливо у дитинстві. Тому що це так чи інакше означало, що мені не вистачатиме її уваги. Це було егоїстично, десь по-дитячому прикро.

З рідним татом після розлучення батьків ми не спілкувалися. Він переїхав, одружився і обзавівся трьома діточками. Спочатку дзвонив нам із братом на свята, а потім став робити це все рідше і рідше. До моїх дванадцяти років наш зв'язок перервався, але треба віддати батькові належне - аліменти він справно платив до виконання вісімнадцятиліття. Найближчою людиною весь цей час для мене залишалася мама.

- Привіт!

Я знімаю слухавку, вдоволено потягуючись у ліжку, яке все ще пахне Яром. Це як ще один доказ того, що його присутність не було сном.

- Сонь, ти спиш, чи що? - обурюється мама. - Час бачила?

- Вже прокинулася, - запевняю її. - І уважно тебе слухаю.

- Я сьогодні буду проїздом у місті. Хочеш, можемо зустрітися у торговому центрі ближче до вечора? Побазікаємо про наше, про дівоче.