Три шляхи до одного серця - Катря Вивір

— Я прийшла провідати, — відповіла Тіна і простягнула жінці пакет із наїдками. — Ось, тримай.

— Дякую, люба, — Стелла встала, розгорнула пакунок і вдихнула запах теплої смаженої курки. — Нарешті нормальна їжа. Набрид вже тутешній собачий корм. Навіть солі й масла в кашу не додають.

 Тіна нічого не відповіла, ніяково усміхнулась і почала вивчати свої черевики. Стелла відклала гостинець у бік і уважно поглянула на свою відвідувачку.

— Вигляд щось у тебе кепський, сестро. А ти ж навіть не у каталажці. Розповідай, що трапилось?

 Тіна на мить завагалась, їй здалося, що Стелла наврядче зрозуміє масштаб її проблеми. Тож дівчина вирішила відповісти в двох словах без конкретних деталей, просто щоб підтримати розмову.

— Мене притисли до стіни і змушують танцювати під чужу дудку, — видихнула Тіна.

— І ти не можеш з цим впоратись?

— Здається, що ні. Точно не зараз.

— То танцюй.

— Що? — здивовано підняла очі Тіна

— То танцюй і якомога краще. Головне, що ти знаєш, що відбувається. Було б на багато гірше, якби тебе смикали за ниточки без твого відома.

— Так, я тепер добре знаю, що відбувається, — відповіла Тіна, крутячи цигарку в руках. З неї аж почав сипатись тютюн на підлогу.

— То танцюй, кицю, від душі. Ти відчуєш, коли буде час зупинитись. Якщо обставини сильніші за тебе, пливи за течією, не витрачай сили. Вони тобі ще знадобляться, — Стелла глянула на руки Тіни і помітила свій скромний подарунок.

— Ще не спалила цю цигарку? — запитала вона. — Я, до речі, забула сказати тобі про третє тюремне правило. Якщо є, що дати – віддавай. Люди не люблять бути в боргу, завжди повертають сторицею. – Стелла постукала рукою по гостинцю від Тіни і підморгнула дівчині.

— Відвідувачі, на вихід, час закінчився, — пролунав командний голос безликого наглядача.