Важкий шлях до щастя - Аліна

  Аля нічого не розуміла. Я обережно схилив голову, і поцілував дівчину. Вона спочатку щулилась, але коли я поклав свою руку на її спину і погладив, то розслабилась і відповіла.

  *Така маленька, беззахисна. Головне, що моя. Тепер вона про це знає і в мене не буде приводів для ревнощів.*

  Це останнє про, що я подумав, тому що далі я випадково стиснув її талію, і почув тихий стогін. Здається, дівчина сама здивувалась, бо хотіла відхилити голову, але я її втримав.

  — Вас і на хвилину залишити не можна.

  Аля відсторонилась і заховалась своїм маленьким носиком мені у груди...