Твій на місяць - Анастасія Соловйова

Але наступного разу все відбувається майже ідеально. Я повністю віддаюся невагомості: прикриваю очі, відчуваючи себе безтурботною пташкою, все життя якої проходить у хмарах. Віддалено політ в аеротрубі нагадує плавання на спині: те ж відчуття порожнечі під тілом, дзвінка легкість усередині і роздираюча, неконтрольована радість. Тільки тут відчуття яскравіші у сто разів і, на жаль, дуже швидкоплинні.

Три польоти по чотири хвилини. Як мало! Я сюди обов'язково повернусь. Приведу Ксюху з собою: ми удвох паритимемо над тлінним світом, забувши про універ, гуртожиток і красунчиків-братів.

Роман зустрічає мене теплим поглядом:

— Як відчуття?

— Охрініти, — більше слів підібрати не можу. Навіть стрибати з мосту було не так класно, як літати в аеротрубі.

Ми з Романом йдемо в розважальний комплекс, де, як маленькі, стрибаємо на квітчастому батуті, у повітрі дивимося один на одного і заразливо сміємося. Здається, дітлахи скачуть недалеко від нас, але під ногами не бігають. Прості стрибки мені набридають, і я намагаюся зобразити якихось відомих людей, смішно розводжу руки й ноги убік, корчу пику, тицяю в Романа пальцями і сміюся до кольок у животі.

Потім ми заходимо у скеледром, і на вершину стіни я піднімаюсь трохи пізніше Романа. Він дуже спортивний. Удавано засмучуюсь і біжу до гри, де потрібно бити молотком по головах крота, що вилазять. Реакція в мене чудова, заробляю найвищі бали і, обернувшись до Романа, показую йому фігу, насолоджуючись перемогою.

Мене не зупинити. Мчуся до ігрових автоматів: стріляю з дрібного пістолета в птахів, що літають, долаю складні траси на мотоциклі, знищую ворожі літаки на безпілотнику. Роман завжди сідає за сусідній автомат і грає в те саме, що і я. Нам весело, ми вічно усміхаємося, таємниче переглядаємось і жартівливо підколюємо один одного, якщо програємо місію.

Вибираємось із торговельного центру за дві години. У мене злегка паморочиться в голові, а пальці німіють після незвичної ігрової активності. Але я така щаслива! Саме так і повинні проходити побачення: весело, задерикувато, з драйвом та куражем, а не сидячи в манірних ресторанах і з тугою пожираючи вишукані страви.

Але вечір ще не скінчився. Що чекає на мене далі?