Я (не) втечу від тебе. - Марі Керімей

—  Що таке? —  запитав незрозуміло чоловік. 

—  Вибач, але у мене є...

—  Не говори, —  перебив він мене та приклав свій вказівний палець до моїх губ. Я затихла та спостерігала за його сумом в очах.

Я знала, що не маю права на почуття до цього хлопця, що та іскра, яка пройшлася між нами в перший день знайомства, то лише щось незрозуміле. Я ж кохаю Олександра. Я повинна так думати, адже це правда. Мене не повинні хвилювати інші чоловіки. Хоча в Олександра є коханка і хтозна... Може, він зараз саме з нею, але я точно не зрадниця і не можу віддатися почуттям. Я була вдячна Кларку, але на цьому все. 

—  Вибач...