Зрада. Втекти чи залишитися - Ірина Романовська

— Не треба подробиць, Горе. Будь ласка. Я все зрозуміла. Будь там скільки вважаєш за потрібне.

Скидаю виклик та знову тягнуся за гіркою кавою. Другий ковток так само дратує горло та дряпає макові рецептори у роті. За закритими повіками та викривленим виразом обличчя я ховаю біль, що проштрикнув черговою отруйною стрілою моє серце.

Як би не було складно залишати чоловіка тут, але робота поза рідним містом мені просто життєво необхідна.

Незнайомі люди навколо, стислі терміни знімання, поспіх мегаполісів, нові локації, співпраця з фотографами, втома та інше модельне навантаження не дозволять загнати себе в нескінченну м'ясорубку думок, що знищують не лише розум, а  й душу. У таких робочих турах ніколи спати та їсти через кількість перельотів між містами та країнами, але у рідній столиці в мене надто багато вільного часу на добу, аби я прогресувала в жалю до самої себе.