Клуб: їх таємниці vs твоє життя - Джулія Ромуш
Я прокинувся під наполегливий дзвін телефону о другій годині ночі. Телефонував невідомий номер. Перші два рази я сонно змахнув пальцем, скидаючи дзвінок, а на третій вже був готовий послати до чорта цього товариського гівнюка.
Підняв трубку, як у вухо чітким механічним голосом протараторили: "Вас очікує Крістофер Блек. Зараз.", і відразу ж почулися гудки.
Це точно була його стара манірна секретарка, яка своє місце заслужила тим, що просто пережила всіх своїх конкуренток.
Терміново, а аякже, блять. Я сидів у нього в приймальні вже годину, при тому, що зараз було три години ночі.
Пропащий покруч. Я був впевнений, що він витягнув мене в такий час спеціально, особливо коли з його кабінету в черговий раз ледве виповзла його гаряча подружка, яку він тільки що трахнув так, що вона ледве перебирала ногами, а на обличчі було тупе блаженство.
Ще з минулої нашої зустрічі я зрозумів, що на груповушки ми один одного не покличемо. Хоч цей козел і був старший за мене всього на пару років, але всім своїм зверхнім виглядом давав зрозуміти, що вважав мене якимось пацаном. Мудило!
З такими як він у мене розмова була особлива, і після цієї розмови вони досить швидко починали ставитися до мене якщо не з острахом, то з належним розумінням, що я жартувати не збираюся.
В нашу першу зустріч, поки це чмо жартував на рахунок мого прохання, я його з розбитим носом, подумки занурював в унітаз мордою вниз. В якийсь момент я навіть забув про Енді й просто одними губами посміхався цьому придурку, пильно стежачи за ним поглядом і вже прикидаючи скільки разів його потрібно буде вдарити об стіл, щоб він трішки став простіше. Ну, ось зовсім небагато прочуханки й у нього змінився б і настрій, і ставлення, і колір обличчя.
Ну, і зараз він не приховував свою зверхність і презирство. Гаразд, мені ще не довго буде потрібна твоя допомога, і коли я закінчу з Енді, я згадаю про тебе.
- Прошу, - з явною насмішкою, він вказав на крісло.
Я вів внутрішню боротьбу, щоб не врізати йому прямо на місці. Весь кабінет просочився сексом, а його баба тільки що повалила і тепер він кликав мене, пропонуючи почати розмову.
Це було не схоже на понти, Блек, швидше, намагався мене принизити, вказати на моє місце й упивався тим, що я був змушений це терпіти. Поки що. Я терпів це поки що. На скільки я зрозумів, він знаходив слабкі моральні точки й тиснув на них, поки людина не ламалася. Що ж, я був більше старого загартування і волів слабкі фізичні точки. Знаходив їх ще швидше і тиснув, тиснув, тиснув поки іноді не ламав.
- Не розбудив? - Награно ввічливо запитав Блек, - прошу вибачення.
Я запам'ятав, колись я теж попрошу вибачення таким же тоном.
- Що-небудь випити? - Він, мати його, тягнув час, - без проблем дістався? У поста охорони не виникло проблем? Я розпорядився, щоб ...
- Що в тебе? - Я ковтнув і стиснув руки в кулаки, борючись з роздратуванням. Роздратування - не мій союзник.
- А! - Блек немов отямився, - я покликав тебе сюди, щоб ти ознайомився з цим ... - і недбало кинув мені досить важку теку. Теку про Енді. Тут було все, що йому вдалося про неї дізнатися.
Гаразд, за таке я був готовий почекати й навіть трохи заспокоївся, гортаючи й перебираючи папірці про дівчисько.Було зібрано багато різної детальної інформації, але все було не те. Я хотів знати не те. Я хотів знати те, про що не міг запитати.Наполовину японка, де навчалася, де жила, з ким дружила, що любила ... Але де, чорт забирай, інформація про те, з ким спала і чому вона так схожа на Ракель?!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно