Тур за коханням. Частина перша - Оксана Мрійченко

— Я не фотограф, — тихо зізналася Ксюша, мліючи від насолоди в міцних чоловічих руках. — Христина не хотіла втрачати замовлення і вмовила мене погодитись фотографувати твої готелі. Але насправді я лише вебдизайнерка.

— У мене з’явилися певні сумніви, коли ти почала фотографувати номер, не знявши кришку з об’єктива, — засміявся Матвій. — Але ти непогано обираєш вдалий ракурс, тому я цілком задоволений твоєю роботою.

— Я думала ти розсердишся, якщо дізнаєшся правду.

— Оу, то на твою думку я ще й злюка?

Ксюша мовчки посміхнулася та тихо зітхнула, коли долоня Матвія знову лагідно пройшлася по її спині під водою. Чому вони одразу не спілкувалися так, як зараз? Мабуть, всьому виною ті недомовки, які виникали між ними з першої зустрічі. А ще ця ситуація з поселенням на складі… Ксюша почекала, доки пройде наступна хвиля та запитала:

— Чия то спальня?

— До мене в гості інколи приїздить друг з Києва. Він не дуже любить гамірні готелі, тому під час своїх візитів живе у моєму будинку.

— А чому ти забрав сюди мене? Немає вільних номерів?

— Є, — Матвій на секунду зробив паузу, продовжуючи лагідно притискати дівчину до себе. — Але у мене тобі буде комфортніше та спокійніше.

— Тут я далеко від готелю, — Ксюша на секунду замовкла. — А втім… Все одно фотоапарат розбитий і я не можу працювати.

— Не думай зараз про фотоапарат, — прошепотів Матвій. — Насолоджуйся моментом. Дозволь морю забрати твою втому та важкі думки. Стане легше.

Ксюша знову заплющила очі, уткнувшись носом в його міцне плече. Цей вечір неначе є винагородою за той жахливий тиждень стресу, який довелося пережити. Мабуть, неправильно ось так обійматися з Матвієм. Між ними забагато інтимності, якої не має бути. Але як же хочеться дати хоч трохи приємних емоцій стомленій душі, яка протягом останніх місяців не знала ані чоловічої турботи, ані ніжності. Ксюша ніколи не вміла бути сильною жінкою, хоч і намагалася не відступати перед труднощами. Але поруч з Матвієм навіть хочеться бути слабкою. Нова хвиля легко підкинула Ксюшу вгору, неначе намагаючись вирвати її з теплих чоловічих обіймів. Але Матвій тримав міцно.

— Хвилі стали більшими, — прошепотів він на вухо дівчині. — Мабуть, десь в морі шторм. Нам краще повернутися на берег.

Ксюші не хотілося на берег. Там більше не буде приводу ось так притискатися до Матвія, відчувати його теплі руки на своїй шкірі. Чому ця чарівна мить добігла кінця так швидко та несподівано? Дівчина кивнула на знак згоди та відчула, що Матвій розвернувся у воді, крокуючи до берега. Відчувши кінчиками пальців м’яке дно, Ксюша стала на ноги, але майже одразу перечепилася об щось. Проте впасти Матвій їй не дав. Підхопивши дівчину на руки, він притиснув її до себе та повільно пішов до берега.

— Здається вино вже починає на тебе діяти, — посміхнувся Матвій.

Ксюша нічого не відповіла, радіючи, що може ще трохи побути в цих приємних обіймах. Хотілося розчинитися в задоволенні та якомога краще закарбувати його в пам’яті, щоб потім знову і знову переживати ці неймовірні емоції. Матвій виніс дівчину з води та обережно поставив на м’який пісок. Після теплого моря нічне повітря огорнуло мокру шкіру холодом, викликаючи на ній рясні мурашки. Ксюша запізніло подумала, що не взяла рушника. А Матвій підхопив з піску свою чорну сорочку та швидко притиснув дівчину до себе, загортаючи її у свій одяг. 

Ксюші перехопило подих, а живіт враз огорнувся гарячим полум’ям. Зараз Матвій небезпечно близько і навколо більше немає прохолодної води, яка б хоч трохи загасила цей жар всередині її тіла. Дівчина відчувала тепле дихання Матвія на своїй щоці та непомітно для себе поклала долоні на його міцні груди. Шкіра знову вкрилася дрібним тремтінням, але цього разу зовсім не від холоду. Розум забув про всі заборони та обмеження, неначе дозволяючи дати душі ще трохи насолоди. Матвій завмер, але його руки досі залишалися на спині Ксюші, зігріваючи шкіру навіть через тонку тканину сорочки. Дівчина підняла голову та зустріла чоловічий погляд, який зараз здавався темнішим за нічне небо, вкрите яскравими зорями. Час зупинився. Майже не усвідомлюючи, що вона робить, Ксюша встала навшпиньки та лагідно торкнулася губами губ Матвія. Міцне чоловіче тіло під її долонями напружилося до межі. Але вже в наступну мить дівчина відчула, як Матвій повільно відсторонився від її обличчя. Ксюша миттєво прийшла до тями та жахнулася від власної сміливості. Вона хотіла відійти назад, але міцні руки впевнено втримали її в теплих обіймах.

— Пробач, — розгублено пробурмотіла дівчина. — Мабуть, вино дійсно вже подіяло…

— Все гаразд, — голос Матвія здавався трохи хриплим. — Повертайся в дім і лягай спати.

— А ти?

— А я ще трохи… покупаюся, — Матвій поспіхом випустив її з обіймів, легенько підштовхнувши до будинку. — Біжи, Ксюш! Швиденько, поки не змерзла!

Дівчина побігла до відчинених дверей вітальні. Вона швидко знайшла на першому поверсі ванну кімнату з душовою кабіною та влетіла всередину, причинивши за собою двері. Думки плуталися, дихання остаточно збилося, а тіло палало від поцілунку та вимагало продовження. Але не можна піддаватися пристрасті, нічого доброго з цього не буде. І схоже, що Матвій теж це розуміє. Ксюша швидко позбулася його сорочки та свого купальника, увійшла в душову кабіну та увімкнула воду. Так не хочеться змивати з себе дотики Матвія. Невже вона дійсно першою його поцілувала?