Попелюшка мимоволі - Надія Голубицька

- Алекс, подивися, як тобі таке явище природи? - сказала Ліз, вивуджуючи Варю з-за своєї спини і ставлячи її прямо перед столиком.

Він ліниво подивився в Варін бік, але розглянувши її як слід, його нудьгуюче обличчя пожвавилося, він перевів погляд на Ліз і задоволено розреготався:

- Ви схожі як сестри зі старого індійського фільму. Як його? «Зіта і Гіта», ось.

Варя відчувала себе не в своїй тарілці під його вивчаючим поглядом і їй захотілося піти, повернутися до своєї роботи, поки хто-небудь з керівництва не помітив, що вона прохолоджується серед відвідувачів замість прибирання, але Ліз втримала її.

- Ти коли-небудь бачив щось подібне? Хіба що в кіно. Я навіть спочатку вирішила, що це глюк. Уявляєш, вона теж з України. Ось вже сюрприз так сюрприз, - сказала вона, ще раз окинувши Варю поглядом. - Я впевнена, що ми не просто так зустрілися. Цікаво до чого цей подарунок долі?

- Слухай, а ти впевнена, що вона не твоя сестра-близнючка? - продовжував веселитися Алекс. - А може просто сестра? Можливо твій батько ...

- Не говори дурниць! - перервала його Ліз роздратованим тоном. - Ти добре знаєш, що у нього дві пристрасті в житті - моя мати і його лабораторія.

- Сеньйорита, вибачте, - втрутилася Варя. - Мені потрібно повертатися до своїх обов'язків, інакше у мене будуть неприємності.

Але Ліз її, здавалося, не чула, у неї раптом загорілися очі, на обличчі заграла задоволена усмішка, вона радісно заплескала в долоні.

- По-перше, не сеньйорита, а сеньйора, я поки ще заміжня. А по-друге, я дещо вигадала, - повідомила вона. – Цієї  суботи ми влаштовуємо морську прогулянку і вечірку на яхті мого друга. Так ось, ти поїдеш зі мною, будеш моїм двійником, а я подивлюся, хто з друзів здогадається, що це не я. Ось це буде розіграш!

- Я не зможу з Вами поїхати, я працюю в суботу, - заперечила Варя. - До того ж у мене немає ніякого бажання брати участь в подібних розіграшах.

- Та годі! Не будь занудою! - стала її вмовляти Ліз. - Прекрасно проведеш час, матимеш нагоду побути серед бомонду. Правда доведеться попрацювати над твоєю зовнішністю, але перукаря, стиліста і одяг я забезпечу. Буду такою собі феєю і зроблю з Попелюшки справжню принцесу, тут вже не сумнівайся. А після свята повернешся назад в свій гарбуз, тільки багатшою на пару тисяч євро, які я тобі дам.

Але Варя лише заперечливо похитала головою:

- Навіть не вмовляйте. Я не буду цього робити.

- Та чого це я тут тебе вмовляю! - розлютилася Ліз. - Тобі що гроші не потрібні? Може ти заради задоволення, або для розваги тут туалети миєш? Або може я мало запропонувала?

- Гроші мені потрібні, але я не збираюся їх заробляти таким чином.

Варя, нарешті, звільнила свою руку і попрямувала до свого робочого місця, але Ліз наздогнала її і, сунувши їй в кишеню фартуха свою візитку, сказала:

- Ти подумай гарненько, а завтра мені подзвониш і скажеш що вирішила.

- Я можу Вам відразу сказати свою відповідь. Ні! - рішуче відрубала Варя і пішла геть із зали.